Про династію з Болградського району, яка вписала свої імена в історію Антонівського моста
Чи знаєте ви, що знаменитий Антонівський міст будував український болгарин із села Кубей Болградського району? Про цей цікавий факт розповіла на своїй сторінці в Фейсбук режисерка та директорка фестивалю етнографічного кіно Тетяна Станєва, передає інформаційне агентство «Юг.Today».
Тетяна пише, що інженер Афанасій Дерменжі до окупації жив на Лівобережжі в Херсонській області. Його будинок зараз в окупації. А сам він ледь втік звідти і зараз мріє про повернення додому.
Онук Афанасія Сергій Зейналов – режисер фільму «Лишатися /не/ можна». Це фільм про херсонський театр, в якому розглядається дуже складне для всіх українців питання – залишитися чи виїхати, війна чи російський чобіт, що ступає твоєю вулицею.
Далі про легендарний Антонівський міст вустами його творця.
«Сьогодні, 24 грудня 2023 року, Антонівському мосту виповнилося б 38 років. 24 грудня 1985р. на правому березі річки Дніпро відбулася церемонія відкриття автомобільного руху мостом. На церемонії зібрався численний мітинг мешканців міста Херсона та Олешок, колективи будівельних організацій, керівники області та міста Херсона. В урочистій обстановці під звуки духового оркестру перерізали червону стрічку керівники області та передовики будівництва мосту. Міст був відкритий. Здійснилася багаторічна мрія мешканців Херсона та Олешок.
Антонівський міст.
Як багато звуків у цих двох словах. Я й досі чую відлуння вибухів на мосту. Після вторгнення росії в Україну Антонівський міст став легендою. Про цей міст дізнались не тільки в Україні, росії, але також у всьому світі. Сьогодні Антонівський міст у всіх на вустах. Вдячні люди пишуть книги. Наприклад, у 2017-му році видано книгу «Проспект на Дніпром». Про нього складають вірші, прославляють у піснях, знімають кінофільми. Наприклад фільм мого онука Сергія Зейналова «Лишатися /не/ можна». На згадку про Антонівський міст Національний банк України випустив пам’ятну монету «Антонівський міст».
Легендарний Антонівський міст героїчно чинив опір у нерівному бою і був сильно поранений, частково зруйнований. Коли бомбили міст, а він не розвалювався, то багато людей це помічали і запитували: «Який феномен закладений у його конструкцію?».
Так, це унікальна споруда під назвою Мостовий перехід через річку Дніпро біля міста Херсон завдовжки 10 кілометрів. Сюди входить два мости через ріку Дніпро та ріку Конка, два автомобільні та один залізничний шляхопроводи, плаваючий насип на лівому березі заввишки 5,6 метрів. Перетинає болото глибиною 18 метрів та протяжністю 3 кілометри. Це складний комплекс штучних споруд.
Багато людей при зустрічі зі мною ставлять три питання:
1. Який мій моральний стан і як я реагую на те, що відбувається?
2. Що закладено у конструкції мосту, що його довго не могли зруйнувати?
3. Чи зможемо ми відновити наш улюблений міст?
На перше запитання я відповідаю: «Як може реагувати людина, коли бачить, що її дітище знищують? Природно включаються негативні емоції та накладається відбиток на психічний стан».
На друге питання: «На стійкість моста впливає конструкція та закладений коефіцієнт міцності. Сама конструкція мосту складається з залізобетонних блоків ПРК-3 на естакадній частині та пустотілих блоків коробчатого перерізу в русловій частині Дніпра, об’єднаних попередньо напруженими канатами у 4 ряди по 48 штук. Залізобетонні блоки висять на канатах. Під час руйнування однієї частини мосту конструкції утримують інші канати. Також при будівництві лівобережного насипу передбачено його кріплення залізобетонними решітками із залізобетонних гірлянд, заповнені великим щебенем, щоб уникнути розмиву високою водою при підтопленні з Каховського водосховища. Після руйнування Каховської ГЕС наша споруда витримала і чудово впоралася зі стихійним явищем».
На третє запитання: «Я сподіваюся, що міст та прилеглі споруди відновлять. Наука не стоїть на місці, з’являються нові технології, і наш міст знову з’єднає правий берег із лівим, і знову радуватиме мешканців області та довго служитиме народному господарству України».
Головний інженер ШБУ-59 Афанасій Дерменжі».
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
Головне фото: Pineha Volodymyr
