Про бойову медикиню батальйону тероборони, сформованому у Болградському районі
Це Ірина на псевдо «Ромашка» — бойова медикиня 184 окремого батальйону. Вона добровільно долучилася до війська у 2024 році, а зараз виконує бойові завдання на Запорізькому напрямку. Про Ірину розповіли у 122 окремій бригаді ТрО, передає видання «Південь сьогодні».
Ірина мріяла долучитися до Збройних Сил України ще з 2014 року. Але на той час діти були ще маленькими. Тому вона допомагала війську, чим могла. Привозила ліки, їжу та все необхідне хлопцям. До 2024 року жінка пройшла курси, необхідні для посади бойового медика, обрала підрозділ та мобілізувалася.
«Я потрапила в родину» — саме такими були перші враження Ірини від свого підрозділу.
«У мене дуже гарний підрозділ та хороший командир. Я впевнена, що ці люди допоможуть та підтримають мене за будь-яких обставин. Так само і я. Якщо треба буде вийти на позиції, щоб поміняти хлопців, я завжди готова», – каже Ірина.
Зараз вона виконує обов’язки старшого бойового медика роти. Її задачі — допомога в евакуаціях поранених, лікування та підтримка фізичного й морального стану побратимів. Окрім цього підрозділ Ірини за можливості допомагає і цивільному населенню.
«Я хотіла бути бойовим медиком, у мене це вийшло. Після першого виїзду на евакуацію я плакала від щастя. Бо всі хлопці повернулися тоді живими. Щодня я мрію та працюю для того, аби всі були здоровими та живими. А в моменти, коли опускаються руки, у мене в голові лунає фраза мого друга: «Мала, ти не маєш здаватися!». І я знаю, що маю бути тут, на передовій. Бо моя хата не з краю, вона наступна. Ніхто, крім мене, не захистить моїх дітей, мою родину та мій дім!» – розповідає медикиня.
Ірина мріє про те, щоб Україна нарешті вигнала ворога зі своєї землі. Щоб ми мали змогу відбудувати всі міста та села. А наші діти не чули вибухів.
«Я хочу, щоб Україна залишилася вільною та незалежною. Тому щиро не розумію людей, які ухиляються від служби. Хлопцям у війську потрібна допомога та заміна. Якщо у вас є сили та здоров’я – йдіть, захищайте свій дім, своїх дітей, свою родину. Бо якщо не ви, то хто?» – підсумовує Ірина.
