Побратим Дениса Проданова, на честь якого відмовляються називати вулицю у селі Болградського району, про те, що б було, якби Герой не пішов у свій останній бій

Денис Проданов був одним з перших добровольців, які на початку повномасштабного вторгнення прийшли до Тероборони. Герой захищав Бахмут, воював на Сумському та Запорізькому напрямках. Боронячи Україну від загарбників, Денис віддав своє життя. А мешканці села Залізничне Болградського району наразі відмовляються віддати йому шану, не погоджуючись назвати на честь Героя вулицю, на якій він жив зі своєю дружиною та дітьми. Про баталії, які точилися під час чергової сесії Болградської міськради, журналісти видання «Південь сьогодні» розповідали на початку місяця. Наскільки нам відомо, після того, як більшість депутатів рішення не підтримали, а жителі Залізничного у сесійній залі, де перебували батьки Дениса, заявили, що він «нам ніхто», питання на голосування більше не виносилося.
Днями наші журналісти побачили у соцмережі Instagram публікацію медика 4 батальйону 122 бригади в/ч А-70-51 Андрія Атанасова. У відео Андрій розповідає про свого побратима Дениса Проданова.
Далі розповідь Андрія Атанасова.
«На початку листопада 2024 року на ділянці фронту, де ми знаходилися, був дуже серйозний прорив (ворога – Ред.)… Там були мінометна артилерія, дрони, там були серйозні піхотні штурми. Це було південніше села Темирівка, де стикаються три області – Дніпропетровська, Запорізька та Донецька. Я можу зараз озвучувати назву населеного пункту та розповідати про ділянку фронту, де ми знаходилися, так як, на жаль, наразі вона контролюється ворогом. І ми, і бригада, до якої ми були закріплені, зараз перебуваємо на інших ділянках. А ця ділянка фронту контролюється ворогом з червня чи липня 2025 року.
А тоді були дуже серйозні штурми, і загинуло багато людей… Був дуже важкий момент, і було багато поранених у нашому батальйоні. Багато людей почали відмовлятися… Хтось може поставитися з засудженням до того, що люди пішли у відмову. Але конкретно у тій ситуації, враховуючи, як було важко, я можу зрозуміти людей і нікого не засуджую. Денис Проданов взяв на себе відповідальність . Він почав переконувати людей, аби ті пішли з ним на цю дуже важку ділянку. Він очолив групу, і вони пішли на ті позиції. Вони відбили ці позиції, зайняли їх. Вони вели захист. Але, на жаль, саме там Денис загинув. Він був єдиним загиблим з групи. Він отримав важке поранення, йому надавали допомогу, скільки могли. Але поранення були важкими… Найміцніший з бійців виніс його тіло з позицій на точку евакуації, а сам повернувся, аби далі тримати оборону.
Дениса вже не повернути. Багато хто може сприйняти це так, що він загинув, взявши на себе таку ініціативу, але чого він досяг… Зараз його немає разом з родиною, а те, що він зробив… Але до чого призвели дії Дениса?
Чому я про це розповідаю. Бо влітку 2025 року був другий потужний прорив. Нас до цього моменту перевели на інший напрямок. Я не засуджуватиму людей, які прийняли позиції після нас. Я не знаю причин, але так сталося, що вони не впоралися… Але за вісім місяців після подій листопада 2024 року ці позиції захопив ворог. Що далі відбувалося з селами Дніпропетровської та Запорізької областей, я вважаю, багато хто знає…
А зараз уявіть собі, щоб відбулося, якщо б тоді у листопаді така людина, як Денис Проданов, не взяла б на себе ініціативу, не переконала людей взяти ці позиції… Але, якщо б тоді з цієї найслабкішої ділянки пішов би прорив? Якщо б прорив в сторону Дніпропетровської області відбувся б не влітку 2025 року, а на вісім місяців раніше – у листопаді 2024-го? Що було б далі? І до того ж нашого рідного Болграду, до нашого рідного Залізничного ворог став би ще ближче на вісім місяців раніше… Я хочу, щоб ви розуміли саме це. Робіть висновки самі».
Відео Андрія Атанасова доступне за посиланням. Сподіваємося, його побачать і в Залізничному, і в Болграді.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА