Пляжі у Нацпарку «Тузлівські лимани» знову вкриваються мазутом: екоактивісти кажуть, що держава ігнорує дані польових досліджень
Понад 650 кілометрів – саме таку відстань подолав залишковий мазут з танкерів «Волгонефть-212» і «Волгонефть-239», затонулих у Керченській протоці 15 грудня 2024 року, перш ніж його згустки досягли берегів Національного природного парку «Тузловські лимани». Про це пише ГО «Зелений лист», передає видання «Південь сьогодні».
24 червня 2025 року науковий відділ парку провів повноцінне польове обстеження піщаного пересипу – на відрізку від 26-го до 2-го кілометра. «Виявлене мазутне забруднення вразило масштабом: на відстані від 13-го до 19-го кілометра воно було майже суцільним, із рівномірно розподіленими згустками щільної темної речовини. П’ять ключових точок фіксації розташовані на території НПП уздовж пересипу між морем і лиманами Шагани–Алібей. Усі згустки були знайдені на 10–15 метрах від урізу води, на поверхні сухого або злегка вологого піску», – зазначають екологи.
Усі зразки класифіковано як важкі деградовані фракції мазуту, характерні для багатомісячного перебування у водному середовищі. Екологи розділили згустки на два типи: з домішками морської рослинності, черепашок і піску та однорідні мазутно-піщані агрегати без органіки – із глянцевою поверхнею, щільні, із характерним запахом асфальтенів.
Поруч із кількома згустками виявлено одноразову медичну маску типу, схожого на ті, що використовувалися під час прибирання мазуту біля Анапи.
«Від Керченської протоки мазут переміщувався уздовж узбережжя Криму, потім – через південно-західну частину Чорного моря й нарешті – до Північно-західного шельфу, звідки потрапив до берегів НПП. Цьому сприяла циклонічна чорноморська циркуляція», – пишуть фахівці.
При цьому вони зазначають, що Міністерство захисту довкілля України спирається на модель, розроблену УкрНЦЕМ, яка розглядає винятково поверхневе поширення плям. Ця модель не враховує: осадження мазуту на дно, формування псевдоседиментів, транспортування щільних агрегатів течіями.
«Таким чином, міністерська модель принципово не передбачає, що мазут з Керчі міг досягти берегів НПП «Тузловські лимани» – і це стало зручним приводом нічого не робити. В реальності ж, саме ці важкі фракції – найбільш токсичні для екосистеми: вони прилипають до піску, накопичуються, потрапляють у донну фауну.
Забруднення зафіксоване в зоні, де гніздяться десятки видів птахів, розмножуються ракоподібні, молюски, риби. Мазутні агрегати погіршують газообмін у піску, створюють хімічне навантаження на лагуни та можуть бути смертельно токсичними для молоді тварин.
Факт виявлення мазуту на території НПП – це не просто «екологічний сигнал», це матеріальний доказ міжнародного злочину. Проте держава не розробила алгоритму реагування, не проводить незалежного моніторингу і досі ігнорує польові дані, зібрані фахівцями на місцях», – пишуть екологи.
На їхню думку, зважаючи на підтверджене природоохоронцями забруднення, слід терміново організувати регулярний моніторинг берегової зони, здійснити додатковий відбір проб донних відкладів і піску та вимагати перегляду державної моделі прогнозу поширення забруднень. Також екологи закликають припинити ігнорування наукових сигналів і створити систему превентивного реагування на морські аварії.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
