Перший приватизований український порт Усть-Дунайськ: на шляху з минулого до майбутнього (інтерв’ю)
Нещодавно у морській галузі нашої країни сталася знакова подія: 17 січня 2023 року вперше в історії України було приватизовано державний морський порт. Цим портом став Усть-Дунайськ, проданий на аукціоні за 201 мільйон гривень. Як повідомила прес-служба Фонду держмайна України, фінальна цінова пропозиція у 3,3 раза перевищила стартову вартість підприємства (60 млн грн). Це стало можливо завдяки конкуренції серед потенційних покупців – за придбання порту змагалися вісім інвесторів. У результаті переможцем торгів стала компанія «Еліксир Україна».
Слід зазначити, що до 2022 року Усть-Дунайський порт міцно входив до переліку найнеблагополучніших підприємств морської галузі України. Справи там йшли настільки погано, що серед транспортних чиновників та фахівців мало хто вірив у реальну можливість порятунку порту, а тим паче у перспективи його розвитку. Як же вийшло, що ця важка «валіза без ручки» стала не просто затребуваною, а й перетворилася на бажаний «товар» для восьми покупців? У якому економічному становищі перебуває Усть-Дунайськ сьогодні? Як вплинули на його роботу наслідки російської агресії? Чого чекає трудовий колектив підприємства від приватизації? Як ставляться у порту до нового власника?
На запитання кореспондента ІА «Юг.Today» відповів головний інженер Усть-Дунайського морського торговельного порту Павло Козинець.
«Звичайно, колектив нашого порту насторожено сприйняв приватизацію підприємства. В Україні ще не було досвіду продажу державних портів. А ось досвід приватизації інших підприємств у місті Вилкове є. І ми бачимо, що всі раніше продані підприємства – рибколгосп, рибзавод, судноремонтний завод та інші, – припинили своє існування після приватизації, – каже Павло Володимирович. – Люди переживають за своє майбутнє, і їх можна зрозуміти. Багато хто з портовиків пропрацював на цьому підприємстві все життя. Чимало й таких, хто має взагалі один запис у трудовій книжці: «Усть-Дунайський порт». І сьогодні ми живемо надією на те, що наш покупець – це сумлінний інвестор, який справді планує зберегти та розвивати підприємство».
Павло Козинець нагадав, що уряд та Фонд держмайна України оголосили про приватизацію Усть-Дунайського, Білгород-Дністровського та Скадовського морських портів ще у 2019 році. Таке рішення було прийнято, що називається, не від хорошого життя: ці порти протягом багатьох років перебували в глибокій фінансово-економічній кризі, і подолати її, як вважають у Кабміні, можна лише шляхом залучення приватних інвестицій. Але якщо до 2019 року Усть-Дунайськ мав «статус» вмираючого підприємства, яке, зрозуміло, практично не приваблювало покупців (щорічний вантажообіг порту обчислювався не мільйонами і навіть не сотнями тисяч, а десятками тисяч тонн, що для морської галузі – мізерні обсяги), то 2022 року розпочалося справжнє відродження українських дунайських портів. Відповідно, різко зросла й інвестиційна привабливість Усть-Дунайська.
«Як відомо, російська агресія призвела до блокади великих портів України на Чорному морі, внаслідок чого значна частина вантажопотоків, і насамперед експортні зернові вантажі, переорієнтувалися на Дунай. Вантажообіг нашого порту зріс до рекордних показників у порівнянні з динамікою попередніх років та навіть десятиліть. Сьогодні у нас немає боргів ні із зарплати, ні перед бюджетом, – продовжує головний інженер підприємства. – Можна сказати, що порт отримав довгоочікувану стабільність та економічні перспективи. Проте уряд не відмовився від ідеї приватизації. Фонд держмайна виставив Усть-Дунайський порт на торги, і його купила вінницька компанія «Еліксир Україна», яку очолює Валерій Якович Віхренко.
Як то кажуть, факт відбувся, і нам залишається лише сподіватися на краще. Тим більше, що наші сподівання мають конкретну підставу. Наскільки мені відомо, компанія «Еліксир Україна» займається аграрним бізнесом та торгівлею мінеральними добривами, у тому числі експортним та імпортним постачанням. Взагалі, порт приватизувала солідна компанія. До речі, свого часу вона працювала з нами через Кілійський портопункт, тож вона вже має досвід логістики на нижньому Дунаї. Дуже важливо, коли інвестор має власні вантажі, – у цьому випадку він зацікавлений у роботі та розвитку порту. Відповідно, завдяки приватизації Усть-Дунайський порт отримає новий вантажопотік».
Як зазначив Павло Козинець, на сьогодні у загальному вантажообігу підприємства домінує зерно (до 90% всього обсягу перевалки), проте останнім часом порт переробляє і невеликі партії імпортних вантажів – ті ж добрива, карбамід, метал, будівельні матеріали, харчову сіль та інше.
«Зараз через Усть-Дунайський порт в Україну йде навіть рис із Китаю. Ми тут звикли до того, що ми маємо свій рис – кілійський, але тепер переробляємо і китайський. Тобто у нас з’явилися різні вантажі, і це дуже хороша тенденція для порту, – розповідає Павло Володимирович. – Водночас треба наголосити, що основний Усть-Дунайський порт, який за радянських часів обслуговував ліхтеровози безпосередньо у гирлі річки Дунай, вже фактично не існує. Його акваторія повністю замулена, ніякого судноплавства там немає. Глибоководний судновий хід “Дунай – Чорне море” по гирлу Бистре розташований осторонь “старого” Усть-Дунайського порту і не відіграє для нього особливої ролі. Сьогодні наша робоча зона – це лише Кілійський портопункт. Він вважається частиною Усть-Дунайська, але є самостійним транспортним об’єктом. Таким чином, практично весь наш вантажопотік йде через Кілію. Більше того, поряд з нами – колишнім державним портом, там зараз діють ще два приватні портові оператори. Вони займаються лише перевалкою зерна та застосовують конвеєрні установки, тобто їм не потрібні портальні крани. У нас у Кілійському портопункті сьогодні працюють два крани. Ми їх відремонтували, і на даний момент вони переважно задіяні в переробці імпортних вантажів. Думаю, згодом кількість портальних кранів доведеться збільшити».
Наш співрозмовник додав, що у 2022 році, порівняно з показниками 2021 року, Усть-Дунайський порт та діючі на на його території портові оператори збільшили сумарний вантажообіг у 12 разів – до 785 тисяч тонн. Востаннє порівнянну цифру було зафіксовано у 2005 році, коли Усть-Дунайськ переробив 645 тис. тонн вантажів. А вже 2011 року аналогічний показник упав до 27 тис. тонн. Підприємство опинилося на межі банкрутства. За словами головного інженера, у той період порт виживав лише за рахунок передачі флоту в оренду, допоміжних робіт та надання послуг. На зростання вантажообігу ніхто вже не сподівався…
ДЛЯ ДОВІДКИ
Усть-Дунайський морський порт є унікальним підприємством у морській галузі України, але саме ця унікальність, яка з часом втратила свою актуальність, стала головною причиною занепаду підприємства. Історія порту почалася в 1977 році, коли в південній частині Жебріянської бухти Чорного моря, поряд з Очаківським гирлом річки Дунай, була створена Дирекція бази з прийому та обслуговування ліхтеровозів (ліхтер – це тип морського транспорту, що являє собою плавучий контейнер у вигляді баржі; ліхтеровоз – судно океанського класу, призначене для перевезення ліхтерів). У 1980 році база з обслуговування ліхтеровозів була перетворена на Усть-Дунайський порт; він був здатний приймати ліхтеровози вантажопідйомністю до 28 тис. тонн. Ця транспортна технологія дозволяла порту обходитися без причалів та інших гідротехнічних споруд, що й зробило його унікальним на той час. Крім того, порт не пов’язаний із населеними пунктами залізничним та автомобільним сполученням. Розквіт Усть-Дунайського порту припав на кінець 80-х років минулого століття, коли активно працювало міжнародне судноплавне підприємство «Інтерліхтер». У 1989 році порт переробив 3,7 млн тонн вантажів.
Після розпаду СРСР почала розпадатися і ліхтеровозна система. У 1992 році Україна вийшла зі складу МСП «Інтерліхтер». Цю логістичну модель остаточно «поховали» санкції проти Югославії у 1993-1996 роках, а також війна НАТО проти Югославії у 1999 році, коли було зруйновано югославські мости через Дунай. Руйнування мостів призвело до катастрофічних наслідків для дунайського судноплавства, зокрема для ліхтерних перевезень. З того часу почався глибокий занепад Усть-Дунайського порту.
Андрій ПОТИЛІКО
НА ФОТО: 1. Портопункт Кілія
2. Географічне положення Усть-Дунайського порту
