Одеський Робін Гуд чи звичайний бандит: що історики кажуть про Мішку Япончика
Історія Одеси часто переповнена міфами, створеними радянською пропагандою та пізніше — романтизованими російськими фільмами. Один із найяскравіших прикладів, на думку фахівців Українського інституту національної пам’яті, — Мішка Япончик (Мойше-Яков Вінницький), якого й досі дехто сприймає як «народного месника» чи «одеського Робін Гуда».
Про те, ким він був насправді, розповіли у дописі Першого міжрегіонального територіального відділу Управління забезпечення реалізації політики національної пам’яті в регіонах та підвідомчих установ Українського інституту національної пам’яті в м. Одеса, передає видання «Південь сьогодні».
Народжений не в Одесі, а в Голті (сучасна частина Первомайська), Мішка Япончик виріс у середовищі дрібної єврейської бідноти. Його шлях до «слави» почався не з боротьби за справедливість, а з злодійства та розбоїв. Під час революційного хаосу 1917–1919 років він зумів очолити кримінальні банди, які діяли під виглядом «революційних загонів».
Після встановлення більшовицької влади Япончик уклав тимчасовий союз із червоними — його «армія» діяла під командуванням червоних комісарів, але фактично контролювала Одесу терором, рекетом і розстрілами.
«Коли ж Япончик спробував діяти самостійно, його знищили ті ж більшовики, які його створили», – зауважили в УІНП.
У серпні 1919 року, біля Вознесенська, військовий загін Мішки Япончика був розстріляний за наказом чекістів, а сам «вождь одеської вольниці» загинув.
«Ця смерть стала символічною — революція пожирала своїх дітей».
Романтизований образ Япончика пізніше створив Ісаак Бабель у «Конармії» та «Одеських оповіданнях». Водночас фахівці Українського інституту національної пам’яті нагадують, що І. Бабель і не писав про Одесу, як українське місто, й співпрацював з Всеросійською надзвичайною комісією по боротьбі з контрреволюцією і саботажем, діяльність якої зокрема включала репресії проти українців:
«Варто пам’ятати: Бабель сам співпрацював із ЧК, органом, який катував, розстрілював і нищив українців та будь-який прояв свободи. Його «літературна Одеса» — це не історія українського міста, а радянська міфологія, створена для того, щоб затінити справжню боротьбу за українську державність у тому ж самому регіоні».
У підсумку в УІНП зауважили, що Одеса заслуговує на вшанування своїх справжніх героїв — вчених, діячів культури, військових і просвітян, які будували українське місто, а не перетворювали його на «вольницю» криміналу.
«Мішка Япончик — не герой, а нагадування, до чого призводить культ насильства і бездержавності. Це типовий кримінальний ватажок, що став інструментом у руках більшовиків і символом анархії. Міф про нього — частина колоніальної російської міфології, яку Україна повинна раз і назавжди деколонізувати».
Нагадаємо:
Міф про Одесу, як кримінальне місто, презентували здебільшого у радянські часи. Увагу цьому питанню приділили торік під час презентації підсумків проєкту «Odesa Decolonization». Тоді фахівець з міжнародного маркетингу, СЕО української комунікаційної агенції «TABASCO» Дмитро Хмелевський зауважив на важливості бренду міста, звернувши увагу, що за останні 20 років російська пропаганда маркувала Одесу саме як місто криміналу. Відповідний образ відображався за рахунок масового мистецтва: література, кіно, музика… Історик, гід-екскурсовод та військовослужбовець Олександр Бабіч під час заходу розповів, що вважав «засновником» цього міфу Ісаака Бабеля, однак виявилося, що популярності такий образ набув дещо пізніше, і саме завдяки кінематографу. Загалом, за словами Дмитра Хмелевського, було створено 17 продуктів кінематографа:6 повнометражних фільмів і 11 багатосерійних серіалів, що нав’язували образ кримінальної Одеси. Свій вплив зробила й музика того часу.
Будучи гідом-екскурсоводом, Олександр Бабіч за час роботи неодноразово чув запит саме щодо «бандитської» Одеси, і якось, після чергової такої екскурсії, зрозумів – з цим потрібно щось робити. Під час презентації підсумків проєкту «Odesa Decolonization» він звернув увагу насамперед на тому, що більш притаманний Одесі образ – це образ міста підприємців, які роками творили її історію.
«В історичному процесі це десятки, сотні тисяч людей, яких створила Одеса, як підприємців, але я би хотів розвернути цю тезу і сказати, що скоріш ці люди створили Одесу. Саме підприємці – це ті люди, які створили місто таким, яким ми його бачимо. Не імперія створювала Одесу, Одеса антиімперське місто було завжди. Вона не імперська, вона не радянська, зараз це українське місто, яке створила не імперія, це місто створили підприємці. І коли ми почали шукати, ми намагалися знайти не просто якусь кількість, ми намагалися знайти своїх Ілонів Масків, своїх великих винахідників, і отут почали з’являтися імена.… І про Котовського буде не так цікаво або абсолютно не цікаво говорити на тлі біографії родини Раллі, Ефруссі. І тоді у нас з’явиться новий епос, і оцей новий епос буде в першу чергу складатися з людей, які в цьому місті робили гроші, робили театр, робили це місто в кінці кінців», – промовив тоді історик.
Від презентації підсумків масштабного проєкту, в рамках якого фахівці з історії та культури, науковці, медійники, громадські діячі досліджували історію Одеси, минуло більше року. Нині на сайті «Odesa Decolonization» можна дізнатися про велику кількість історичних постатей, які творили історію Одеси, однак далеко не всі з них – залишились увічненими в її топонімах. Серед постатей, історію яких висвітлено в рамках проєкту, Олександр Бабіч згадував зокрема Фесенка Юхима, Артура Анатра, Едмунда Гарріса, Йоганна Гена, Івана Скроцького, Семена Яхненка, Степана Раллі, Джакомо Фанконі, Вільгельма Санцебахера, Євгена Чикаленка. На жаль, після радянського періоду з пошуком інформації про одеських підприємців 20 століття в дослідників виникли складнощі – адже тоді бізнесмен просто не міг бути героєм. Однак навіть попри це, Одесі відомо багато імен, які зробили значний вклад у розвиток міста свого часу.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
