Одеські студенти знайшли легендарний замок та допомогли поставити крапку в дискусіях, які тривали майже двісті років

Хаджибейський замок знайдено. Такою новиною поділився вчора у Фейсбук ректор університету ім. К.Д. Ушинського Андрій Красножон. Автор зазначив, що тим самим поставлено крапку в дискусіях щодо локалізації пам’ятки, які тривали майже 200 років, передає видання «Південь сьогодні».

«Вони (дискусії – ред.) посилювалися відсутністю достовірних даних картографії та письмових джерел, а також слідів цієї оборонної споруди, яку підірвали російські війська невдовзі після штурму 1789 року, а згодом розібрали на будматеріали. Нам до останнього не було відомо, чи є взагалі шанси знайти залишки замку, оскільки споруда стояла на самому краю берегового плато, а характер зсувних процесів у районі Приморського бульвару невтішний», – розповів історик.

За його словами, вже в 2020 році, за підсумками першої спільної експедиції, стало зрозуміло, що пошук замку треба звузити до території напівциркульної площі. Тому влітку 2021 року дослідники розбили там три розкопи, на північ від пам’ятника Дюка і ще кілька шурфів по алеях. Нинішнього року роботи продовжилися на схід від старих ділянок та принесли довгоочікуваний результат.

Отже тепер відомо, що замок розташовувався між напівкруглим будинком № 8, фунікулером, Дюком та алеями південної частини бульвару, займаючи квадрат приблизно 40×40 м.

«В двох розкопах та двох шурфах ми знайшли фронтальну стіну артилерійської берегової батареї, що була добудована до замку з берега, а також сліди демонтажу куртин. Вдалося зафіксувати кутовий перетин цієї стіни з бічною, що прикривала батарею з південного сходу. Споруда присутня на різних планах і зображеннях замку кінця XVIII ст. Її відрізняє притаманні лише їй конструктивні особливості та специфіка розміщення біля урвища. Атрибуції сприяють супутні знахідки кераміки та бронзових виробів османського походження. Батарея являла собою відкритий майданчик, огороджений стіною висотою до 1,5 м та 90 см завтовшки. Вона утримувала по фронту невисокий земляний насип, на якому розміщувалися гармати, направлені до моря.

І залишки артилерійського насипу з внутрішнього боку, і край обриву на період кінця XVIII ст., добре видно в стратиграфії розкопів. Стіна батареї стояла буквально за два метри від берегового кліфу – задля збільшення ефективності вогневого контролю над гаванню», – поділився знахідками вчений.

Історик каже, що сліди демонтажу стін та руйнувань зафіксовані у всіх розкопах цього сезону. Особливо показовий в цьому сенсі кутовий стик мурування двох стін батареї, розібраний вщент, до фундаментів. Від південної, бічної стіни залишилася лише закладна траншея під фундамент із залишками буту та фрагментами османської кераміки.

«Можна лише уявити, які ушкодження нанесені іншим ділянкам замку, в районі капітальних її споруд (вежі, куртини, внутрішні будівлі). Про масштаби руйнувань замку свідчать знахідки з розкопу під Дюком, де ми виявили купу каміння та блоків, витягнутих зі стін замку, серед яких були й масивні капітелі пілонів османського типу.

Своєю основою стіна замкової батареї впущена в античний шар V ст. до н. Це вперше, коли вдалося простежити культурні нашарування давньогрецького поселення Гавань Істріан у межах його північного кордону. Раніше передбачалося, що його межа пролягає десь у районі Дюка. Але тепер ми точно можемо сказати, що її визначав невеликий стародавній яр, який нам вдалося зафіксувати в одному з розкопів 2021 року в північній частині напівциркульної площі. Цей природний бар’єр формував також захист із північно-західного, напільного боку й для Хаджибейського замку, зумовивши вибір місця його розташування. До того ж, саме тут є найвища частина плато Приморського бульвару (+32 м над рівнем моря), яка дає свої переваги фортифікаційному об’єкту в контролі над гаванню та підступом до гирла відразу двох балок, що обмежують плато (Військова і Карантинна), в одній з яких розташовувався порт турецького Хаджибея.

Цей яр відзначено на одному з планів Деволана та на схемі 1766 р. «Города Гаджибея» російського розвідника Іслєньєва. До речі, останній з них демонструє нам, що до лівого берега цього яру примикав прибережний квадратний бастіон недобудованої турками земляної фортеці. Недокопаний рів цього бастіону в зоні стику з фронтальною лінією укріплень ми виявили також в одному з розкопів 2021 року. Про те, що фортецю не добудували, а рови залишили недокопаними, свідчить один з сучасників, який відвідав Хаджибей в 1784 р. Після того, як у цій частині берегового плато в 1793 р. виникла російська бастіонна фортеця, ці рови засипали міським побутовим сміттям. Тому тепер ми можемо точно прив’язати до місцевості й турецьку бастіонну фортецю з плану Іслєньєва, визначивши її приблизні розміри.

На останок про датування. Сама батарея збудована турками і, на мій погляд, пізніше самого замку, який за своїми конструктивними і планувальними особливостями є взірцем архаїчної, середньовічної фортифікації явно доартилерійської епохи. Поява батареї відбулася не раніше, ніж у розпорядженні місцевого гарнізону з’явилися далекобійні для свого часу гармати, здатні хоч якось дістати своїм вогнем до гавані. Можливо, створення цієї батареї стало альтернативою недобудованій фортеці з плану Іслєньєва, яка явно створювалася з такою ж метою. Час заснування самого замку ще доведеться з’ясувати. Локалізувавши його та прив’язавши плани до місцевості, позначити зону пошуку його основних, капітальних будівель тепер вже не так складно. Якусь інтригу в цих пошуках задає кераміка та нумізматика XIV ст., знахідки якої тепер вже є нормою в розкопках на Приморському бульварі. Так, один з фрагментів імпортної візантійської чаші цього періоду знайдено в одному стратиграфічному контексті зі згаданими капітелями пілонів, хоч і в перевідкладеному стані, проте… Археологічні артефакти XIV ст., як відомо, маркують зовсім інший історичний період – пов’язаний з італійською факторією Джинестра. І немає нічого дивного в такому насиченому та стародавньому історичному контексті, в якому опинилася сучасна Одеса (для когось несподівано), як місто, що існує у вкрай вигідних для морської торгівлі географічних умовах», – додав Андрій Красножон.

Нагадаємо, що згадана в тексті експедиція розпочала археологічні розкопки біля підніжжя пам’ятника Дюку де Рішельє, на Приморському бульварі в Одесі, 25 червня. Роботи вели студенти Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського та співробітники Інституту археології НАН України (керівник доктор наук Світлана Іванова).

Підготувала Діана ГЕРГІНОВА