Одеська волонтерка Катерина Ножевнікова розповіла про роботу, тендери та свій пікет біля мерії
Катерина Ножевнікова – засновниця одеського благодійного фонду «Корпорація Монстрів». Про те, як працюють волонтери, що не так з тендерами та інше Катерина розповіла в інтерв’ю Суспільне Одеса, повідомляє інформаційна агенція «Юг.Today».
«Коли почалась широкомасштабка, ми закривали неймовірно різноманітні запити. Там було все буквально, від лопат, сокир, посуду, одежі, амуніції, просто все було, і ми купували, по можливості закривали все. Десятки бригад було, ми допомагали не тільки одеським бригадам, ми допомагали тим, хто знаходився на передовій. Але вже спочатку цього 2023 року я зрозуміла, що неможливо отак кидатися зі сторони в сторону», – пояснює Катерина.
На сьогоднішній день благодійний фонд «Корпорація Монстрів» працює насамперед над забезпеченням військових дронами. Такий пріоритет керівниця фонду пояснює важливістю ролі дронів на фронті:
«В принципі зараз часи, коли мають воювати дрони, а не люди. І якщо гинуть, то нехай гинуть дрони».
Іншим пріоритетним напрямком для фонду є тактична медицина, а саме: забезпечення аптечками, забезпечення наплічниками бойових медиків, наплічниками для автівок, обладнанням для стабілізаційних центрів, пунктів.
Працюють волонтери без вихідних з 8.00 ранку до 19.00-21.00 вечора. У відрядженнях, як зазначає Катерина, можуть працювати і по 20 годин на день. Щодо втоми, то за словами керівниці фонду, переважає саме моральна втома, що наздогнала багатьох українців за цей час. Найскладнішим для жінки є розуміння кількості незакритих запитів, що становить понад 70%:
«Ми не розуміємо, як закривати всі ці запити, бо, на жаль, не зважаючи на те, що в нас доволі таки серйозні обсяги допомоги, як для регіонального фонду, ми не закриваємо навіть 30% від тих запитів, які ми отримуємо. В день це постійні дзвінки, постійне листування, кожного дня ми отримуємо нові, нові, і ще нові запити. І коли ми буквально декілька днів тому повернулися з Донбасу, ми розвозили майже 300 дронів, і приїхали ми з тієї поїздки, маючи запитів більше, ніж ми розвезли».
Про нещодавній пікет, який перетворився на мітинг проти тендерів на реконструкцію Київського райсуду та Театру юного глядача за гроші міського бюджету, волонтерка також надала коментар. Слід зауважити, що саме Катерина Ножевнікова була ініціатором пікету. На мітинг з цього приводу другого вересня люди вийшли з плакатами «Спочатку ЗСУ потім все інше», «Депутати мої податки для ЗСУ», «ЗСУ в першу чергу» тощо. Ось що про це сказала Катерина:
«На жаль, деякі представники влади досі не усвідомлюють, що Україна – це не росія, і суспільство тут зовсім інше. Вони, на мій погляд, застрягли десь за часів Януковича, який вже таку помилку колись зробив, коли він думав, що люди не можуть просто так вийти, і протестувати проти чогось, що їм не до вподоби. Це треба усвідомлювати».
Волонтерка додала, що провокації щодо її політичної зацікавленості також є недоречними, бо вона ніколи не була причетна до якоїсь політичної сили, і завжди у таких пропозиціях відмовляла:
«Я завжди відмовлялась, бо це не мій шлях. Кожен має робити те, в чому він є фахівцем. Я на своєму місці. Я знаю, що я роблю, я вмію це робити, і я жодного разу не позиціонувала себе як майбутнього політика. Хоча я розумію, що не можна бути поза політикою. Ми всі маємо зараз результат того, що суспільство було поза політикою, але йти в політику я не збираюсь».
Ситуація з пікетом проти тендерів сталася у волонтерки випадково, коли вона, гортаючи стрічку новин у Фейсбуці, побачила допис дівчини, яка займається моніторингом тендерів. Спершу Катерина дізналася про скандальні тендери зі зйомкою серіала на 30 мільйонів, про скандальні барабани, що спонукало вивчити що коїться зокрема в Одеській області. І тоді керівниця фонду наткнулася на, на її погляд, принизливий тендер:
«По-перше, мова йде про реконструкцію будівлі, яка вже ремонтувалась чотири роки тому, і яку вони хочуть добудувати. Один з аргументів, який ми чули за всі ці три тижні – що вони мають піклуватися про умови, в яких будуть утримуватися майбутні в’язні. Тобто ми маємо зараз купу незакритих запитів від військових, ми чомусь не піклуємось про ті умови, в яких вони зараз. Ті люди, які нас захищають кожного дня, які віддають життя за нас, і за них в тому числі, бо в Одесі тихо, в Одесі немає Маріуполя тільки тому, що хтось це зупинив там. Але воно може швидко дуже сюди прийти. Я не розумію, як цього можна не розуміти».
Ситуація, яка геть не вписувалась у картину всесвіту Катерини, спонукала її до дій:
«Я вийшла, по-перше, через те, що в моєму всесвіті не вкладається, як можна витрачати сто мільйонів на якийсь ремонт, коли ми маємо незакриті питання не тільки по військових, ми маємо купу незакритих питань по всій країні щодо, наприклад, середовища. Якщо ви, наприклад, робите дороги, то робіть доступне середовище. Бо ми маємо велику кількість, на жаль, ампутантів. Напевно, стільки ампутантів не має жодна країна світу».
Засновниця фонду наголосила, що це питання стосується зокрема і суспільства та його реакції:
«Якщо відійти від того, що я керівниця та засновник фонду, я також доначу. Бо я шукаю якісь маленькі збори від військових, які вони не можуть закрити самі, і я також беру участь і доначу».
Катерина зауважує, що якби люди дійсно бачили, що у держави немає коштів, вони знімали б «останню білизну». Але кошти, вочевидь, є, і саме така невідповідність викликала у волонтерки обурливу реакцію:
«Ми почали задавати питання: «Чому так?».Я вийшла перша, хоча для мене це психологічно дуже-дуже тяжко було».
Керівниця фонду додала, що конфлікту з міським головою Геннадієм Трухановим вона не має, бо не підтримує з ним контакту взагалі. За словами волонтерки, міський голова пропонував перемовини стосовно ситуації з пікетом, але першочерговою метою Катерини перемовини не були. За головну мету вона мала нагадування владі виконувати свою роботу якісно, як це і має відбуватись:
«В мене зараз запит більше, ніж на 200 дронів. Це приблизно 12 мільйонів гривень. Це навіть не третина того, що вони збираються витратити на цей суд. Але після цього суду вони пішли далі. Мені на сьогоднішній день здається, що вони знущаються».
А саме волонтерка має на увазі тендер про закупівлю ялинок на шість мільйонів гривень. Засновниця фонду пояснила, що на ці кошти можна придбати майже 90 дронів, що в свою чергу рятує сотні життів українських військових і не тільки.
Стосовно дронів питання на сьогодні постає не тільки у фінансових можливостях. Катерина розповіла, що основним постачальником дронів є Китай, який не має чіткої позиції щодо сучасної війни між Україною та росією, через що виникають складнощі, спричинені китайською владою навмисно. Але на думку волонтерки, влада України могла б вирішувати такі питання набагато швидше:
«Єдина проблема в цьому, знов таки, держава могла закуповувати це швидше, в більшому обсязі, раніше. Ми зараз довго чекаємо. Останню законтрактовану партію ми вивезли з Китаю тільки завдяки моїм друзям, які 20 років працюють з китайцями, і вони просто допомогли . При тому, що в нас були всі документи: білий договір, валютка, все. Але, Китай, на жаль, зайняв позицію не до України, напевно. Але знаходимо, просто це стає більш коштовно, стає складніше і довше по часу. Але поки що ці питання більш менш вирішуються».
Керівниця фонду наголошує, що Україні треба бути готовою до довготривалої війни, з чим, без допомоги держави, навіть зібрані воєдино волонтерські рухи не зможуть впоратись та закрити потреби армії більш ніж на 20-30%.
«Ми не виграємо цю війну, доки держава не почне використовувати всі кошти, які в неї є, в першу чергу тільки на найважливіші напрямки. Ми займаємося FPV дронами вже рік. І на початку, коли ми тільки почали ними займатися, ми були на 3-4 голови попереду наших ворогів. Зараз вони нас обганяють ну може вже на 10 голів».
Катерина пояснила, що ресурси країни-агресора наразі потужніше:
«Ми от зараз також коли повернулися, хлопці кажуть, треба там сітки маскувальні. А я кажу навіщо сітки. Він каже: «треба закриватися від дронів, бо іноді буває така ситуація, що не можемо вилізти з окопу, бо вони сиплять цими дронами-камікадзе. Якщо наші групи виходять на завдання і полюють якоюсь серйозною технікою, і має там група 5-10 дронів на виїзд, і вона може два, три, чотири дні шукати ціль. Вони просто десятками сиплять цими дронами просто в окопи. Розуміємо, який там ресурс. Тому ми програємо, якщо будемо серіальчик знімати, ялинки саджати, суди ремонтувати».
Через півтора роки війни волонтерку настигло розчарування. На початку повномасштабного вторгнення керівниця фонду була впевнена, що Україна згуртується задля Перемоги, та буде охоче закривати усі потреби наших військових, а зараз вона спостерігає, як міста, у яких не ведуться бойові дії, живуть своїм звичайним життям:
«Люди живуть звичайним життям. І от їдеш, дивишся там квіти саджають, бруківку кладуть, фасади якісь ремонтують. Завтра ракета прилетить… В Краматорську, навіть там, в цих районах, перекладають ці дороги. Дороги також потрібні, бо це логістика, ми ж розуміємо. Але коли викладають дорогу, умовно кажучи, в Курахово, де завтра техніка проходить, і цієї дороги нічого не залишається, це питання. Коли в Одесі четвертий раз за два роки перекладають одну і ту ж саму вулицю… Просто зрізали асфальт – поклали новий. Я вибачаюсь, ну як так можна».
На останок Катерина звернулася до українців із закликом робити кожного дня хоч щось, що може наблизити перемогу: ходити до волонтерських центрів, плести сітки, збирати кошти, переганяти автівки, робити окопні свічки взимку , шити спальники. Волонтерка наголошує, що такі справи можуть не займати багато часу та ресурсу, а нашим військовим це буде допомога.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
