Назавжди в лавах воїнів Світла: на щиті повертається полеглий під Вугледаром уродженець Ізмаїльського району
Саф’янівська громада Ізмаїльського району знову вдягає чорний колір жалоби. На щиті повертається до рідного села Стара Некрасівка 45-річний навідник кулеметного взводу роти вогневої підготовки старший матрос Андрій Анохін, який 7 лютого загинув під Вугледаром Донецької області. 16 лютого Андрію Валерійовичу, люблячому сину, чоловіку, батькові, дідусю, повинно було виповнитися 46 років, але безжальна війна забрала ще одне славетне життя українського воїна, який стояв до кінця заради нашого майбутнього, щоб ми могли жити у вільній та незалежній державі.
Цю трагічну звістку журналісту інформаційної агенції «Юг.Today» повідомила дружина полеглого військового Наталія Анохіна.
За словами пані Наталії, Андрій Анохін народився 16 лютого 1977 року в Ізмаїлі. У місті навчався до четвертого класу. Далі здобувати освіту продовжив у школі в селі Стара Некрасівка. Після закінчення дев’ятого класу Андрій пішов працювати до місцевого радгоспу, паралельно продовжуючи навчання вже у вечірній школі. Тут він познайомився з майбутньою дружиною Наталією, яка була всього на два тижні молодшою за парубка. Закохані у досить юному віці, коли їм було по сімнадцять років, офіційно створили родину. Через рік у подружжя народилася донечка Євгенія, а через три роки молодого татуся забрали в армію до Залізничних військ України, де хлопець проходив строкову службу протягом дванадцяти місяців.
Наталія нам розповіла, що за плечима Андрія – десять років стажу роботи трактористом в радгоспі Старої Некрасівки. Згодом він працевлаштувався в Ізмаїльській слідчий ізолятор, звідки вийшов на пенсію у 2020 році після чотирнадцяти років роботи.
Життя нашого земляка часто було сповнене випробуваннями і ніколи не було легким. Але які б труднощі не готувала доля, він завжди дуже цінував родину та дружбу, був вірним своєму слову, самовіддано любив Батьківщину. Бо ж коли треба було ставати на захист України від ординської навали, чоловік добровольцем зголосився піти на фронт. І вже 2 березня 2022 року, в день народження дружини, Андрій покинув рідне родинне гніздечко, яке збудував власними руками.
Наталія розповіла нам, що ніколи напевне не знала, де знаходився її чоловік, але це часто були найгарячіші напрямки передової. Востаннє Андрій повернувся до Старої Некрасівки напередодні загибелі. Під час десятиденної відпустки він встиг побачити дружину, дітей, матір, брата та сестру, відвідати кумів, побавитися з онучкою, яка народилася у старшої доньки, 26-річної Євгенії. Другого лютого чоловік покинув рідне село та повернувся в Донецьку область. Більше звісток від Андрія, як зізналася нам його дружина, не було, тільки остання, несамовито страшна новина, яка вдарила «кинджалом» у серця рідних – про загибель воїна під Вугледаром.
Варто зазначити, що пекельний Бахмутський напрямок на Донеччині разом із побратимами сталево «тримає» й молодший син Андрія Анохіна, 21-річний Ілля. Три роки тому назад хлопець пішов до лав Збройних Сил України. Війна застала Іллю в Києві, коли він проходив службу в Окремому президентського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. На жаль, синові доведеться проводжати в останню путь свого героїчного батька.
Друзі та бойові побратими згадують Андрія Анохіна як добру, розуміючу людину. Головними рисами його характеру називають чесність, справедливість, неприйняття лицемірства, турботу про близьких і ненависть до ворогів. За своє життя військовий для багатьох став взірцем для наслідування і великою підтримкою.
Як поінформували нещодавно в Саф’янівській сільській раді, завтра, 14 лютого, громада проведе в останню путь свого земляка. Сільська рада просить всіх мешканців ТГ належно та гідно зустріти Героя о 10:00 живим коридором при в‘їзді в село Стара Некрасівка. Прощання та відспівування відбудеться за адресою: вул. Поштова, 9. Поховають Андрія Анохіна на місцевому кладовищі. Розпорядженням голови громади Наталії Тодорової 14 лютого оголошено днем жалоби.
Колектив інформаційної агенції «Юг.Today» висловлює глибоке співчуття рідним і друзям Андрія Анохіна і всім, для кого його смерть стала невиправною втратою.
Доземний уклін воїну Світла. Вічна пам’ять і вічна шана!
Інна ДЕРМЕНЖІ
