Мережниці з Тузлівської громади допомагають рятувати життя наших воїнів на фронті
Плетіння маскувальних сіток — один із масових видів волонтерства на користь оборони України, до якого може долучитися кожен охочий, як в Україні, так і за кордоном. Від самого початку війни маскувальні сітки, які плетуть сотні волонтерів по всій країні, захищають на фронті наших воїнів. Змінюються лише кольори: весною та влітку вони зелені, восени — жовті, взимку — білі. Рік назад, у травні 2023 року, до цього виду допомоги доєднали жінки Тузлівської громади Білгород-Дністровського району, які називають себе «Тузлівськими мережницями», передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Про роботу небайдужих мешканок громади на її офіційній сторінці в Фейсбук розповіла «менеджерка» «Тузлівських мережниць» Анна Мирошник.
«В листопаді 2022 року чоловік мені сказав, що Сергій Горщенко робить окопні свічки. Давай і ми доєднаємося. Звичайно! З радістю погодилася і у ФБ написала, що Горщенки роблять свічки. Треба тара, картон, гроші на парафін, загалом: хто чим може допомогти. Оголосили збір баночок по селу. Згодом біля магазинів поставили великі коробки. А далі, щодня йшла додому і раділа, як мале дитяко, коли повно баночок з-під консервів забирала з ящиків. Перших 4 тисячі гривень на парафін прийшло від Ігоря Лисенко. Я так зраділа, що в цей же день виписала парфіну», – згадує з чого все починалося Анна.
Картон і коробки для посилок волонтери весь цей час беруть в місцевих магазинах та у відділенні Укрпошти.
«Спочатку «крутили» свічки Сергій Горщенко, я і Віктор (чоловік пані Анни). Заливали свічки парафіном з додаванням воску. Воск надавали Сергій Горщенко, Тетяна Єрьоменко, Тетяна Скала, яловичий жир надав Сергій Чекан», – продовжує розповідь жінка.
Ближче до весни 2023 року виникла ідея «розширити діапазон» і допомагати воїнам маскувальними сітками. Свічкарство перейшло до Сергія Горщенка і Богдана Колотинського.
«Я активно вивчала сіткарство: знайомилися-списувалися з людьми, які вже займаються цим давно. Врешті, з’явилися кошти, купили сітку і спанбонд (тканина схожа на агроволокно, але меншої щільності). Вона легка, практична, має багато різних кольорів, забарвлень, які вже можна не міксувати, а вплітати стрічками швидко. Бо час –це все! Коли прийшов перший рулоні і сітка-основа, я спершу попробувала плести сама. Чоловік збив мені каркас на три метри і я тренувалася. Дуже нервувалася, бо не виходило, як я вважала. Згодом у бесідах з друзями з ФБ за порадою і шаблоном Григорія Тимошенко знайшли оптимальний варіант. Віктор зробив шаблон для нарізки тканини. Збив каркасну стійку на 6,5 метрів», – ділиться секретами виготовлення маскувальних сіток жінка.
Анна каже, що першою на заклик допомогти з плетінням сіток відгукнулася Евгения Одинец. Це було ще до того, як підготували всі матеріали.
«Щоразу при зустрічі питала «Коли?». І це важливо, бо готовність допомагати – на першому плані. Вона в основному і команду зібрала. І Тоня Горщенко теж залучила кількох жінок. Директор Тузлівської школи Светлана Петраковська підказала ідею з приміщенням. Тому вже весною 2023 року почали плести сітки. Я «намудрувала» з технікою плетіння, дівчата її гарно спростили і тепер плетуть справно і швидко. Так створилася команда «Тузлівські_мережниці».
Спочатку були Одинець Євгенія Тимофіївна, потім долучились Фролова Світлана Миколаївна, Чумаченко Світлана Іванівна, Карпенко Інна Володимирівна, Янко Наталія Іванівна, Чепкасова Світлана Петрівна, Куртова Галина Борисівна. Далі прийшли Горщенко Антоніна Володимирівна, Туровська Надія Федорівна, Сікора Лідія Вікторівна, Міловідова Меланія Миколаївна Стефаніка Марія Дмитрівна, Горщенко Наталя Дмитрівна, Чобан Софія Дмитрівна. Приходили плести вчителі школи, техпрацівники, учні старших класів. Зараз долучились та допомагають Ткаченко Лариса Миколаївна, Мирза Галина Дмитрівна», – перераховує усіх, хто докладає зусиль до Перемоги, організаторка.
До посилок з сітками жінки вкладали смаколики, доєднувалися до зборів, які організовували в школі.
«Діти малювали, теж збирали посилки. Коли були кошти, виконували запити воїнів в гарячих точках (газові балони, речі побуту, білизна, деякий одяг тощо). Сітки – за запитом волонтерів, які везуть їх на нуль, або напряму відправляємо на певні бригади», – додає Анна.
Каже, що допомагають усі. Хто чим може.
«Мережниці наші, в основному, жінки на пенсії. Дуже вдячна Одинець Євгенії Тимофіївні. Вона – наш флагман, дуже відповідальна, пунктуальна, знає порядок, дисципліну, сама така і інших до цього спонукає. Антоніна Володимирівна Горщенкор швидка, справна, завзята, наполеглива, перспективний організатор і боєць. Окрема подяка Богдану Колотинському та всій його родині. Смаколики всі потроху печуть, приносять. Та останнім часом Лариса Платова Крицкая займається випічкою. Ми дуже раді цьому. А хлопці на фронті безмежно вдячні. Крім усього, жінки приносять необхідні речі, про які просять волонтери Харківщини, Херсонщини… Батюшка Гордійчук Микола загалом десь 60 чи більше рушників приніс. Він, до речі, і «огарки» свічок на окопні свічки давав. Галя Шпачинська приносила постільну білизну. Бурлака Євгенія в’яже шкарпетки. А ще в’яжуть Путіна Таня, Завацька Поліна, Сорочан Альона, Корнован Олена…
Моя робота в основному звелася до організаційної – матеріали, промокоди, відправка, доставка, комунікаці. Кому, що, скільки, як і куди», – зазначає внесок односельців у загальну справу Анна.
Каже, що пише невеликі «пости-звіти вдячності» у Фейсбук, бо насправді дуже вдячні тим, хто донатить, допомагає будь-яким способом – морально, матеріально, фізично…
«Без людей нічого не робиться! А люди наші – найкращі у світі. Тільки їм треба про це нагадувати інколи», – впевнена Анна.
Публікацію створено на основі інтерв’ю, опублікованого на сторінці громади.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
