«Мене вберегла ікона в кишені та молитва», – впевнений військовий, який воює з часів АТО, а нещодавно отримав поранення та дивом зберіг ногу
Олексій Назарчук – 25-річний захисник, що несе військову службу з 18 років – ще з часів АТО. Від початку повномасштабного вторгнення до Олексія доєдналися всі чоловіки в його родині: батько та четверо дядьків. Разом вони несли службу у 100-й окремій бригаді ТрО та брали участь у боях на Донеччині. Олексій переконаний, що від боєприпасу, який приземлився в метрі від нього, його вберегла ікона та молитва. На щастя, уламки не зачепили життєво важливих органів, проте посікли все тіло. Історію захисника розповіли у Національному реабілітаційному центрі «Незламні», де Олексій наразі проходить реабілітацію, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Поранення Олексій отримав на початку цієї зими. Пригадує, що коли почув, що щось летить – почав молитися:
«Ми сиділи в будівлі та спостерігали через тепловізор за росіянами. В момент я чую як щось летить прямо в нас. Ховатися було ніде. Я витяг з кишені ікону та почав молитися. Прилетіло в метрі від нас. Уламки посікли мені все тіло, а особливо – ногу».
Саме в той день в його батька був день народження.
Дійсно, на диво, уламки не зачепили кістку військового, тож його ногу медикам вдалося зберегти. Утім, поранення все одно було серйозне: сильно пошкоджені м’які тканини, судини, м’язи та сухожилля. Позаду в пораненого захисника три шпиталі в різних куточках України, а після заживлення ран Олексія скерували на реабілітацію до Львова у Центр «Незламні».
«Дуже хотів саме у цей центр, бо впевнений, що тут мене поставлять на ноги. До цього дивився фотографії, як хлопці успішно реабілітуються з надважкими пораненнями та на що здатні ваші спеціалісти. Тому хотів саме сюди», – розповів Олексій.
З першого дня перебування у Центрі із захисником почали займатися фізичні терапевти. Спершу – просто на лікарняному ліжку. Спеціалісти кажуть, що Олексій не зважає на біль та труднощі і докладає максимум зусиль до свого якнайшвидшого відновлення, та вже має перші успіхи – воїн почав потрохи ставати на стопу.
Мотивує Олексія на шляху до одужання бажання повернутися до побратимів і разом продовжити боротьбу:
«Я не боюся померти за свою Україну, зовсім не боюся. Я її дуже сильно люблю і поважаю».
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
