Медик одеської бригади про рішення стати до лав армії разом з сином, особливості роботи та найважчий період служби
У цивільному житті Сергій встиг попрацювати хірургом, спортивним лікарем-реабілітологом, мав досвід приватної практики в косметології. Військова медицина додала й інші навички, адже сьогодні – хірург, завтра – травматолог, післязавтра – окуліст. Про те, як захисник на псевдо «Рест» прийняв рішення доєднатися до української армії, які особливості роботи медика у нинішніх умовах, яким був найважчий період, та як війна змінює людей – йдеться в інтерв’ю 39 окремої бригади берегової оборони, передає видання «Південь сьогодні».
Нагадаємо, цьогоріч 126 окрема бригада територіальної оборони міста Одеса увійшла до складу 30-го корпусу морської піхоти як 39-та окрема бригада берегової оборони.
«Якби мені за день до війни хтось сказав, що я буду військовим, бігатиму під обстрілами, рятуватиму поранених, писатиму якісь звіти й рапорти, подумав би, що та людина не сповна розуму. Ну, це взагалі було не моє…», – зізнається лікар медичної роти 39-ї ОБрБО Сергій на псевдо «Рест».
Початок повномасштабного вторгнення росії застав «Реста» з родиною на відпочинку в Буковелі. Рішення стати до лав армії чоловік прийняв разом зі своїм сином, який у цивільному житті також працював у медицині:
«На світанку подзвонив син, сказав, що почалася війна. Вивіз усю сім’ю в безпечне місце, залишилися з сином удвох, посиділи, подумали і мобілізувалися в одну бригаду. Син в мене лікар-сімейник, одразу пішов бойовим медиком у роту вогневої підтримки. Постійно в окопах, під обстрілами, серце постійно було не на місці, дуже за нього хвилювався. Мамі ми, звісно, казали, що у нас все чудово – тиша, спокій», – розповідає «Рест».
Сергій обійняв посаду начальника медслужби батальйону. Каже, що не очікував стикнутися з такою кількістю паперової роботи. Хоча нею, звісно, функції не обмежувалися.
«Людей завжди не вистачало, тому доводилося бути і лікарем, і фельдшером, і водієм, і автомеханіком. На евакуацію виїжджав. Навіть кухарем був, бо дуже люблю готувати. Прекрасний був колектив, ми й досі спілкуємося», – говорить медик.
«Рест» зізнається, що іноді сумує за тією атмосферою, за людьми. Й одразу зауважує, що йому пощастило з теперішнім колективом, так само як і з колишнім.
«Єдиний нюанс – з колегами-жінками доводиться частіше вмикати дипломатію. Це жарт, звісно, насправді ми звикли обговорювати усі питання і знаходити спільні рішення, яке усіх влаштовує», – говорить «Рест».
Найважчим особисто для себе він вважає період, коли тривала операція на лівому березі Дніпра.
«Графік у медиків був надзвичайно інтенсивним, багато поранених. Рук не вистачало, доводилося ставати або за водія, або за фельдшера. Не мало значення, що ти будеш робити, головне – швидко стабілізувати та довезти пораненого до місця, де йому можуть надати кваліфіковану медичну допомогу. Коли потім зустрічав врятованого бійця і чув: «Васильовичу, дякую», це дуже надихало», – зазначає «Рест».
Війна, говорить, не надто його змінила, хіба зробила більш цинічним.
«Хоча хірурги й так усі циніки. А взагалі, війна багатьох людей відкрила по-іншому. У нас в бригаді був героїчний воїн – Віталій Нестеренко, «Віто». На жаль, загинув, посмертно отримав звання Героя України. З острова його витягував мій колишній водій, він завжди був обережний, усього, здавалося, боявся, а тоді неочікувано для всіх проявив мужність, попри небезпеку зумів витягнути загиблого побратима. Як він з цим упорався, досі не розумію. Це можна порівняти з тим, як мати захищає свою дитину, в такі моменти вона здатна навіть на неможливе. На війні, мабуть, так само», – згадує медик.
Короткі моменти відпочинку – це, зазвичай, душевні розмови з колегами з медроти, гра в карти чи нарди. А ще риболовля.
«Раз на тиждень мені треба подивитися на воду, на поплавок, просто помовчати. Бажано, щоб риба не клювала, щоб не відволікатися на неї», – сміється «Рест».
Хоча військове життя ніколи не було його мрією, Сергій розуміє, що зараз він там, де має бути.
«Я ні про що не шкодую, мені не соромно перед собою. Це найголовніше», – упевнений він.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – 39 окрема бригада берегової оборони
