Медсестра знищила групу окупантів пострілом з гранатомета та врятувала підрозділ від оточення
Коли почалася потужна атака російських окупантів з бронетехнікою і десантом, Світлана була на ротному опорному пункті. У цей момент підрозділ залишився без командира, тому Світлана прийняла командування на себе. Вона по рації отримувала інструкції від комбата, який бачив поле бою з відеотрансляції, і корегувала дії всіх бійців на позиціях. Про мужню медсестру розповіли у 128 окремій бригаді ТрО «Дике поле» СВ ЗСУ, передає видання «Південь сьогодні».
Від початку повномасштабного вторгнення Світлана пішла доброволицею, бо мала великий медичний досвід – працювала медсестрою у реанімації лікарні імені Мечникова у Дніпрі. Той досвід допоміг врятувати десятки життів. Але командувати підрозділом у жорсткому бою?
Опорний пункт знаходився серед руїн населеного пункту. Спочатку Світлана відстрілювалась разом з побратимами. Коли стало зрозуміло, що позиції підрозділу оточені, бо група окупантів зайшла у один з будинків з тилу і взяла під вогневий контроль шляхи відходу і доставки боєприпасів, Світлана взяла в руки одноразовий гранатомет.
Як і всі бійці 230 Окремий Батальйон Сил Територіальної Оборони м. Дніпро 128 окрема бригада ТрО «Дике Поле» СВ ЗСУ, вона багато разів стріляла на полігоні з усіх видів зброї, у тому числі з різноманітних гранатометів. Але одна справа полігон, а інша – це реальний бій.
«Я попросила хлопців триматися і ні в якому разі не покидати свої позиції, бо тоді точно не встоїмо. А потім взяла одноразовий гранатомет і пішла на зустріч російськім штурмовикам. Вони підібралися занадто близько – були всього через дві хати. Я обійшла їх, встала і зробила постріл у вікно будинку. Вся група окупантів там і залишилась» – згадує Світлана.
Стійкість воїнів підрозділу і сміливі дії Світлани зірвали атаку і оточення позиції наших бійців. Завдяки тій перемозі, отриманій на руїнах Старомайорського, за кілька діб вдалося провести ротацію і вивести бійців з позицій.
«Хлопці казали: ну, ти відірвана. А що було робити у той момент? Чекати, коли ворог нас всіх переб’є?» – каже вона.
Днями командир 128 бригади ТрО «Дике Поле» вручив Світлані нагороду, – Хрест Сухопутних військ.
«Навіть ніяково, бо у мене вже два Золотих Хрести першого і другого ступеню, багато нагород, а когось подавали стільки разів, а він ще не отримав», – каже вона.
Син Світлани, теж доброволець, загинув у бою під Бахмутом. А вона вирішила, що її мета – рятувати життя побратимів. Тому з новою нагородою повернулась до свого батальйону, який тримає оборону Запорізькому напрямку.
