Хрустики, «хамканє» та Прошка: як в болгарських селах на півдні Одещини відзначали та відзначають Масницю
Сьогодні в Україні відзначають одне з великих не стільки релігійних, скільки народних свят – Масницю та Прощену неділю. В кожному регіоні в цей день дотримуються різних звичаїв, інколи настільки різних, що виникають серйозні суперечки, наприклад, стосовного того, які страви слід ставити на стіл або чиє опудало палити серед вулиці.
Не претендуючи на істину в останній інстанції, журналісти видання «Південь сьогодні» спробують розповісти про звичаї святкування Масниці, розповсюджені у деяких болгарських селах. Зазначимо, що приводом для написання цієї статті стала публікація в групі Страницата на българите в България и чужбина (Сторінка болгар в Болгарії та на чужині). Саме тут ми знайшли описи звичаїв, які схожі з власними дитячими спогадами.
Так от, від того, що у нас в останні роки асоціюється з Масницею, вони багато у чому відрізняються. Навіть назвою. Так, болгари в Бессарабії зараз теж називають це свято Масницею, точніше Масленіцею. Але, насправді, воно має інші, більш традиційні назви – Сирні Заговезні, а також Прошка та Сирниця.
Свято є одним із найважливіших свят у болгарському народному календарі. Це останній день перед початком Великоднього посту, і пов’язаний він зі старовинними традиціями та звичаями, спрямованими на прощення, очищення та підготовку до духовного відродження.
У цей день прийнято, аби молодь приходила в гості до старших – батьків, кумів, родичів – просити прощення. Обряд передбачає цілування руки і промовляння слів: «Прости мене!», на що людина відповідає «Я прощаю. І хай Бог простить!». Цей ритуал символізує примирення та духовне очищення перед початком Великого посту.
Звичайно ж похід у гості передбачає святкову трапезу. За старовинними традиціями, на столі мають бути молочні продукти, яйця, сирна баниця (міліна) та халва з горіхами. Але зараз, та й вже кілька десятків років, цього мало хто дотримується. Святкове меню зазвичай розширюють, додаючи багато м’ясних страв. На стіл хазяйка може подати і запечену качку, курку чи гуску, тридиційне «кисело зеле» (квашена капуста запечена з рисом та м’ясом), запечену картоплю, відбівні, котлети, крученики і багато іншого, на що вистачило запасів, часу та фантазії.
А ось щодо дійсно традиційної страви, яку готують ледь не раз на рік, то ніякі це не млинці. І навіть не вареники. Це хрустики (або вергуни) – засмажені у фритюрі шматочки тонко розкачаного яєчного тіста, посипані цукром або цукровою пудрою. На фото вже варіація, вигадана сучасними господинями. Раніше це були просто прямокутники, посередині яких робився розріз, і частина тіста – один куток – просовувався крізь нього.
Щодо млинців, то господині печуть тонкі млинчики, які називають «налисничками». В них найчастіше загортають солодку начинку з творожного сиру. Але бувають і різні інші варіанти. Роблять зазвичай багато, як і котлет та усяких канапок, якими можна нашвидкоруч перекусити. Нащо – про це трохи пізніше.
А зараз про ще один звичай. Виконується він після вечері і має назву «хамканє» (кусання). Ні, болгари не кровожерливі і один одного не кусають. Хамканє – це розвага, під час якої варене яйце прив’язують червоною ниткою до стелі та розкручують. А учасники змагання, особливо діти, намагаються відкусити частування без допомоги рук, що викликає сміх і веселощі.
Вже пізно ввечері настає час розпалювання вогнища. Ніяких опудал в болгарських селах не палять. Просто збирають стебла від кукурудзи, якими вже поласували вівці, або обрізану лозу. Вогнища палять зазвичай на перехрестях, намагаючись піддати жару, аби вогонь був якнайвищий.
А поки він горить, ви ж не забули про усялякі там котлетки з налистничками. Так от, ними пригощають усіх, хто збирається біля вогнища. І, звичайно ж, частування не обходиться без вина та ракії.
Після того, як багаття догоряють, через них перестрибують, аби, за повір’ям, мати міцне здоров’я та захист від зла. Хто не може перестрибнути, наприклад літні люди, має хоча б переступити через догораюче вогнище. Вважається, що світло від полум’я відганяє злі сили і приносить родючість, а дим захищає від усіляких захворювань.
Великий піст – період, який поєднує в собі християнські та язичницькі елементи, спрямовані на очищення, оновлення та підготовку до наступаючого посту. Традицій та звичаїв, пов’язаних з цим днем, продовжують дотримуватися в багатьох болгарських сім’ях, передаючи дух прощення та єдності між поколіннями.
За фото дякуємо Олександру Лунгулу.
Діана ГЕРГІНОВА
