Історія онука розстріляного радянською владою примара села на півдні Одещини, що повернув конфіскований родовий будинок

Семен Васильович Атанасов – онук та єдиний на сьогодні прямий нащадок примара Камчіка (нині село Зоря Саратської селищної громади Білгород-Дністровського району) – Івана Власовича Влаєва, який був репресований радянською владою та засуджений на розстріл у 1940 році. Причиною такого вироку став той факт, що влада Камчика не підтримала Татарбунарське повстання в 1924 році та чинила супротив. Історію Семена Атанасова та його предків розповіла адміністратор групи у Фейсбук «Камчік, історія з 1830» Галина Скоморохова, передає інформаційна агенція «Юг.Today».

Історія сирітства

Семен Васильович Атанасов народився у 1936 році та став сиротою, будучи трирічною дитиною. Батько помер у рік його народження, а три роки потому і матір. З дідусем Іваном Влаєвим та бабусею Меланією він жив до 1940 року, коли дідуся розстріляли, а дім родини відібрали. Згодом, у 1949 році, Меланію також було заарештовано радянською владою разом із дружиною іншого так званого кулака, тому що наприкінці 1941 року жінки звернулися до румунської влади з проханням покарати тих, хто свідчив на суді проти їх чоловіків. Семен Атанасов, що після розстрільного вироку з конфіскацією майна дідуся втратив домівку, деякий час проживав з бабусею і дідусем по лінії батька до їх смерті у 1945 році. Тоді дядько Семена під час голодомору, відправив його разом зі своєю молодшою донькою до дитячого будинку, звідки хлопець знов повернувся у 1948 році до родини родича.

Подальша доля

Згодом Семен Атанасов пішов навчатися на токаря. У 1955 році він одружився, а вже через тиждень хлопця мобілізували в армію. Як зазначає Семен Васильович, життя в армії йому подобалось. Через три роки він повернувся, і продовжив працювати за фахом, а згодом вивчився на шофера та пропрацював водієм загалом 40 років. Після смерті дружини у 2014 році він живе один. У чоловіка два сини, три онука, одна онучка та три правнучки.

Повернення родинної домівки

Для повернення конфіскованої родинної домівки Семену потрібно було надати довідку про реабілітацію дідуся – Івана Власовича Влаєва. Такі довідки почали видавати з 1989 року. Разом з іншими небайдужими родичами, вже в 90-х роках він звернувся до Одеського підрозділу СБУ. Дідуся Семена Васильовича таки було реабілітовано. Наразі Семен Атанасов мешкає через дорогу від родинного гнізда, що було передано йому в напівзруйнованому стані. Він розповів Галині Скомороховій, що повернення дому його дідуся було справою честі та справедливості.

«Мій дідусь, Іван Власович Влаєв, обирався 13 разів примаром, головою. Як зараз кажуть, що він був паршивий, бив людей. Люди 13 разів його не обирали б. Значить він був хорошою людиною. Розповідав там один, який працював у нього: «Він на кожне свято мені купував подарунок». Добре відносився, коротше кажучи, до людей. Ті люди, які його здавали, мали б бути на його місці», – розповів він.

Довідка. Примар — представницька влада населення адміністративно-територіальної одиниці та виконавча влада місцевої ради, обрана на основі загального, рівного та прямого виборчого права при таємному та вільному голосуванні.

Амєлія МИЙНОВА