Ексголова Білгород-Дністровської райради вимагає знищення своїх «конкурентів», які «відбирають» у нього рибу
«Мільйони бакланів знищують рибу, ліс та екосистему Дністра». Таку заяву опублікував у Фейсбук ексголова Білгород-Дністровської райради Григорій Мельниченко. Опус з образами на адресу керівництва Ніжньодністровського національного природного парку, яких автор вважає винними у розмноженні бакланів та пеліканів, Мельниченко розмістив під відео, знятому на одній з ділянок Дністра. На кадрах дійсно видно, що дерева сухі, передає видання «Південь сьогодні».
У наших постійних читачів зараз, мабуть, виник ефект дежавю. У нас, зізнаємось, теж було це відчуття, допоки ми не згадали, що рівно рік тому бачили відео такого ж змісту. І від того ж самого автора.
Нагадаємо, що тоді ми попросили прокоментувати ситуацію начальника науково-дослідного відділу Нижньодністровського національного природного парку Миколу Роженка.
Оскільки в природі та поведінці бакланів навряд чи щось за цей рік змінилося, далі у цій статті ми нагадаємо основні тези нашої розмови. Повністю інтерв’ю ви можете подивитися за посиланням.
По-перше, бакланів аж ніяк не мільйони. Минулоріч Микола Васильович оцінював їхню чисельність приблизно у вісім-десять тисяч. Скільки кожна пара мала відкласти яєць та виростити пташенят, аби колонія досягла мільйонної позначки? Ну, тут зрозуміло.
По-друге, в дельті Дністра баклани живуть стільки, скільки ця дельта існує. Працівники нацпарку їм посвідки на проживання разом з допомогою на дітей точно не надавали.
«Баклан, як вид, збільшує свою чисельність, коли в нього багато здобичі. Тобто в річці багато тієї самої риби. Зараз протягом останніх п’яти років ця чисельність якраз і тримається на рівні восьми-десяти тисяч. Це відповідає екологічній ємності території пониззя Дністра», – пояснив нам фахівець.
По-третє, баклани дійсно гніздяться на деревах, і потім ці дерева гинуть. Це абсолютно нормальний екологічний процес. Вони потім їх залишають, дерева висихають, на цьому, максимально вкритому добривами місці виростає інша рослинність. Так відбувається кругообіг речовин в природі. На одному місці баклани гніздяться три-п’ять років.
«Так, дерева, на яких гніздяться баклани, відімруть. На їхньому місці виростуть молоді та здорові. А птахи перейдуть на інше місце. До речі, за ті тридцять років, які я за ними спостерігаю, вони почали гніздитися в районі озера Синове, це вище озера Тудорове. І по дельті зараз дійшли вже униз. І так по колу, по всій дельті, на площі приблизно у п’ятдесят тисяч гектарів, вони мігрують. Тобто відбувається нормальний процес міграції. Просто зараз вони поселилися на ділянці, яку пан Мельниченко взяв у користування, як мисливські угіддя. Абсолютно протизаконно взяв, бо це територія національного парку. А в національних парках не може бути мисливських угідь. Але ми це з часом ще відсудимо, хай тільки закінчиться війна», – зазначив тоді Микола Роженко.
На жаль, війна за цей рік не закінчилася. А Григорій Мельниченко як заробляв на рибі, так і продовжує це робити. Ледь не щоденно він рекламує свої рибальські тури. До речі, російською мовою. Але, мабуть, тут справа все ж більше в мові ненависті. В бажанні знищити навкруги все, що не приносить гроші.
Зауважимо, що знищити бакланів чи ще когось з «конкурентів» рибалкам ніхто не дасть. В незалежності від того, чи буде в дельті Дністра нацпарк, чи ні. Баклан – не мисливський вид.
«Та й навіть якщо вбивати, одна самка, яка залишиться, замість чотирьох яєць відкладе вісім… І все одно чисельність відновиться. Це за умови наявності кормової бази. Цей процес зовні важко керований. Є методики, але вони складні, дороговартісні. Тож поки є кормова база, а в дельті Дністра вона є – живляться баклани сріблястим карасем. Він, до речі, теж, як і баклан, є інвазійним видом. І він теж різко збільшив свою чисельність, він домінує над нашим аборигенним золотим карасем. А людина, яка претендує на рибний ресурс і вважає баклана конкурентом, це… Ну це примітивна думка. Я її не розділяю і ніколи не зрозумію», – окреслив перспективи полювання на бакланів Микола Роженко.
А ще, нагадаємо, тоді наш співрозмовник висловив тезу про те, що у бакланів прав на використання рибного ресурсу тут більше, ніж у пана Мельниченка. І з цим важко не погодитися. Але тільки не людям, які вважають себе господарями життя.
Діана ГЕРГІНОВА
