До уродин Левка Чикаленка: історія інтелектуальної боротьби за Україну, що почалася на Одещині й пролягла через Європу до США
3 березня українці вшановують уродини Левка Чикаленка — археолога, громадсько-політичного діяча, члена Української Центральної Ради та представника празької школи української науки. Його життєвий шлях — це історія інтелектуальної боротьби за Україну, що почалася на Одещині й пролягла через Європу до США. Детальніше про життєвий шлях Левка Чикаленка розповіли фахівці Українського інституту національної пам’яті у дописі «УІНП – Одеса», передає видання «Південь сьогодні».
Народився Левко Чикаленко 3 березня 1888 року в селі Перешори (нині Подільський район Одеської області) у родині мецената Євгена Чикаленка — одного з головних фінансових опор українського руху початку ХХ ст.
Саме Перешори стали осередком формування його світогляду: поєднання української традиції, європейської освіти та громадянської відповідальності. Родина Чикаленків була прикладом служіння Україні — не лише словом, а й ресурсами.
Одеса і Європа: шлях до науки
Освіту майбутній археолог розпочав в Одесі, де навчався в гімназії, а згодом продовжив студії природничих наук у Лозаннському університеті у Швейцарії.
У 1909 році він став асистентом видатного антрополога Федора Вовка та продовжив навчання в Петербурзькому університеті.
Його наукові інтереси охоплювали палеоліт і неоліт України, Мізинську стоянку на Чернігівщині, зв’язки трипільської культури з європейськими неолітичними традиціями… Чикаленко став одним із перших українських учених, хто інтегрував українську археологію у загальноєвропейський науковий контекст.
Громадянська позиція і революційна доба
Під час революційних подій 1917–1921 років Левко Чикаленко був членом Української Центральної Ради та Української соціал-демократичної робітничої партії. Його діяльність поєднувала науку й державотворення — рідкісне явище для тогочасної інтелігенції.
Ще раніше, у 1905 році в Одесі, він захищав євреїв під час погрому та був поранений — що, як зауважують історики, свідчить про його моральну мужність і громадянську відповідальність.
Еміграція, Прага і світове визнання
Після поразки української революції Чикаленко емігрував: Польща — Краківський університет,
Чехія — докторат у Празі, викладання, Франція — дослідження трипільської кераміки. У Празі він став одним із ключових представників українського наукового середовища еміграції, досліджуючи моравську мальовану кераміку та її зв’язки з трипільською культурою.
Свідок Голодомору і голос української правди
У 1930-х роках Чикаленко очолив у Варшаві український комітет допомоги голодуючим в Україні. Він прямо називав Голодомор результатом свідомої політики більшовицької влади.
«Його позиція — це приклад інтелектуального спротиву дезінформації ще задовго до сучасних інформаційних воєн», — наголошують в УІНП.
Останні роки і повернення додому
Після Другої світової війни він опинився у США, де продовжив наукову діяльність і викладання. Помер у Нью-Йорку 1965 року.
У 1998 році його прах перепоховали в рідних Перешорах — символічне повернення додому.
На жаль, на честь Левка Чикаленка, як і на честь його батька Євгена Чикаленка — не названо жодного топоніма на його малій батьківщині — у Подільську.
«Левко Чикаленко — це міст між Одещиною та європейською наукою, приклад інтелектуального патріотизму, свідок і дослідник української прадавньої культури, голос правди про злочини тоталітаризму. Він залишився сином свого батька — продовживши справу Євгена Чикаленка — і водночас став сином нашої землі, повернувши Україні її давню історію», — зауважили в УІНП.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
