Чиновниця з Білгорода-Дністровського розлучилася з чоловіком та віддала йому дитину: чому жінки міста масово втрачають материнський інстинкт
У резонансній справі про масове розірвання шлюбів із залишенням дітей у батьків за рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду спливли нові подробиці. Про це пише Думська, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Аналізуючи рішення цієї установи, зроблені практично під копірку, кореспондент «Думської» знайшов одне, де в ролі відповідача виступала така собі Головченко Марія Володимирівна. Журналісти встановили, що мова про начальницю відділу з питань молоді та спорту Білгород-Дністровської міськради.
Її чоловік Геннадій Іванович Головченко домагався розлучення, наполягаючи, щоб їхні спільні діти, Георгій і Ксенія, залишилися з ним. У 99,9% випадків суди стають на бік матері, але тільки не Білгород-Дністровський, який побив усі рекорди підтримки батьків. Протягом 2022-2023 років він виніс понад 1000 рішень на їхню користь!
Так і цього разу: суддя Валентин Заверюха задовольнив позов Геннадія Головченка в повному обсязі й відібрав діток у чиновниці, зберігши, втім, за нею батьківські права.
«Відповідач на теперішній час залишила дітей на позивача та мешкає окремо, як матір належним чином не виконує своїх батьківських обов’язків щодо виховання дітей, не цікавиться їхнім життям, здоров’ям та розвитком, наведене свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов’язків щодо виховання та утримання дітей. Відповідач не заперечує щодо визначення місця проживання спільних дітей разом із батьком, про що свідчить відповідна заява про визнання позовних вимог», – йдеться в рішенні.
Суддя Заверюха виніс його 23 січня 2023 року, Марія Головченко апеляції не подала, і рішення набуло чинності за місяць.
А 9 липня 2023 року Марія Головченко розмістила на своїй сторінці у «Фейсбуці» пост із привітанням чоловіка:
«Найкраща людина в моєму житті сьогодні святкує ДН (далі йде купа емодзі з сердечками). З днем народження, моя душа, моє міцне плече, Геннадій Головченко».
Наші колеги зазначають, що цей текст аж ніяк не мое написати жінка, яку кинули, відібравши дітей.
У редакції нагадують, що бурхлива діяльність Білгород-Дністровського міськрайонного суду стала предметом розслідування Національного антикорупційного бюро, яке навіть заарештувало одного із суддів, Олександра Боярського, в момент отримання 1500 доларів від потенційного батька-одинака. Потім, щоправда, служитель Феміди вийшов під заставу і навіть повернувся на роботу.
У липні НАБУ оголосило про підозру ще групі осіб. Серед них – адвокат, помічник адвоката, фізособа-посередник, секретар судового засідання та консультант суду.
Переліченим особам інкримінують злочини, передбачені різними статтями Кримінального кодексу – дачу хабара, організацію незаконного переправлення людей через кордон, незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя.
За даними слідства, схема передбачала винесення судових рішень про розірвання шлюбу. При цьому неповнолітніх дітей залишали у батьків, які таким чином ставали одинаками. Останні використовували це як підставу для ухилення від мобілізації та виїзду за кордон.
«Клієнтів шукали в групах у соціальних мережах, а вартість кожного судового рішення становила від 1500 до 3500 доларів США. Детективи встановили, що протягом 2022-2023 років суд виніс понад 1000 подібних рішень. При цьому мали місце випадки виїзду чоловіків за кордон без супроводу дитини, визначення місця проживання дитини на тимчасово окупованій території, підробки процесуальних документів від позивачів та втручання в систему автоматизованого розподілу судових справ», – коментують у НАБУ.
Журналісти Думської зазначають, що, попри розслідування, Білгород-Дністровський райсуд продовжує виносити «дивні» рішення. Як правило, їхній автор – суддя того ж суду Сергій Савицький, який, окрім іншого, займається шлюборозлучними процесами. До нього у правоохоронців поки претензій немає. Як і до Заверюхи.
Ще торік Савицький разом із Боярським став приймати заяви на розлучення майже виключно від чоловіків із неповнолітніми дітьми, задовольняти їх, причому залишаючи дитину в батька або забираючи її в матері. В низці випадків останніх вони ще й позбавляли батьківських прав. Цю практику Савицький продовжив навіть після затримання колеги.
В липні 2024 року він ухвалив понад 10 рішень щодо розірвання шлюбу, і всі на користь батьків, які в такий спосіб стали одинаками й отримали право на відстрочку від мобілізації, останнє – 26 липня. Зараз у провадженні у судді перебуває ще кілька подібних справ, зокрема одна за позовом чинного військовослужбовця.
Посилаючись на джерело в правоохоронних органах, журналісти пишуть, що ця схема дуже проста. Отримавши таке рішення, розлучені одразу ж окремо залишають країну. Діти при цьому їдуть із батьком. За кордоном сім’я возз’єднується. Жінки іноді заздалегідь, до рішення суду, готують ґрунт: розповідають усім, який нехороший у них чоловік, що він хоче відібрати дитину, подає на розлучення. Усіляко страждають у соціальних мережах тощо».
«Треба розуміти, що у звичайній практиці розлучення з передачею дітей батькові трапляється вкрай рідко, українські суди в переважній більшості випадків стають на бік матерів. Якщо якийсь суд починає робити протилежне, це аномалія, яка може означати тільки одне: налагоджено механізм винесення фіктивних рішень – природно, за гроші», – каже юридичний оглядач «Думської» Олександр Іванов.
Марію Головченко не позбавили батьківських прав, але багато жінок, які звернулися до Білгород-Дністровського суду, пішли і на такий варіант. Що, за словами Іванова, лише здається гарним рішенням, а за непередбачених обставин може створити безліч проблем.
«В разі раптової смерті батька-одинака – а всі ми люди, всяке буває – діти, які виїхали з ним за кордон, ризикують опинитися під опікою тієї держави, у якій живуть. Якщо мати позбавлена батьківських прав, їй дітей не віддадуть. Ба більше, якщо в сім’ї немає родичів, які готові оформити опіку над дітьми, їх можуть усиновити інші люди. Я би взагалі рекомендував думати перед тим, як брати участь у сумнівних і свідомо протиправних схемах, а ще втручати в них дітей. Тут купа ситуацій. Грати із законом – дуже ризиковано», – підкреслює юрист.
Під час обробки статті Думської журналісти «Юг.Today» натрапили на ще один цікавий матеріал. Опублікований він у січні поточного року виданням NGL.MEDIA.
За словами авторки, ця історія почалася ще в липні 2022 року. До редакції NGL.media звернувся юрисконсульт однієї з військових частин, що дислокуються на півдні України. Впродовж короткого періоду близько десятка військовослужбовців тієї частини подали рапорт на звільнення з армії на тій підставі, що після розлучення вони залишились єдиними опікунами своїх неповнолітніх дітей. Юрисконсульт запідозрив, що ці розлучення були фіктивними – тим більше, що усі рішення приймав один і той же суд. Не важко здогадатися, про який саме суд йдеться.
Повністю статтю ви можете прочитати за посиланням. Ми ж зупинимось тут лише на кількох моментах.
Для початку процитуємо коментар голови ГО «Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Христини Кіт стосовно сімейних суперечок про місце проживання дитини у випадку розлучення. До 2022 року українські суди нечасто розглядали такі справи – тобто батьки переважно самостійно вирішували це питання, без окремого звернення до суду.
«Вони (чоловіки – Ред.) ініціювали такі справи в дуже рідкісних випадках. Тому, якщо аналізувати дані нашого дослідження, то ви бачите, що в основному там справи за позовами жінок. Суд задовольняв ці позови, тому що жінка проявляла ініціативу, щоб дитина проживала з нею», – пояснює Христина Кіт.
У 2022 році ситуація кардинально змінилася – судові рішення про спільне проживання і утримання дітей на свою користь отримали уже 859 чоловіків. А за 2023 рік в українських судах зафіксовано уже 2708 таких рішень.
Ці дані свідчать, що тепер саме чоловіки проявляють ініціативу. Аналітики ГО «Фундації DEJURE» у своєму звіті припускають, що це зумовлено регулярною мобілізацією, а також можливістю для чоловіків виїхати з країни.
«У нас немає достатньо даних для того, щоб стверджувати про цей причинно-наслідковий зв’язок, але ми побачили чітку тенденцію збільшення кількості справ, де батьки звертається для того, щоб дитина проживала з ними. Окрім мобілізації, за останні роки не було інших суттєвих додаткових факторів, які б могли так вплинути», – каже аналітикиня DEJURE Катерина Грищенко.
Розташований за 80 км від Одеси на березі лиману Білгород-Дністровський став справжньою меккою для українських чоловіків, які прагнуть розлучитися і через суд узаконити проживання дітей з ними – а разом з тим отримати і захист від мобілізації та можливість виїзду закордон. Лише минулого року місцевий суд ухвалив 853 рішення на користь батька щодо місця проживання дитини.
Звичайно, кількість таких рішень зросла в судах по усій країні, але Білгород-Дністровський міськрайонний суд явно вибивається із загального ряду – понад 30% рішень усієї судової системи України припадають саме на цей маленький суд.
«Схоже, що у місті з населенням менше 50 тис. мешканців жінки масово втрачають материнський інстинкт, чи не так? Проте проаналізовані NGL.media документи свідчать, що з позовами до Білгород-Дністровського міськрайонного суду звертаються з усієї країни – з Києва, Чернігова, Львова і навіть з карпатського села Яблуниця. За словами джерела в НАБУ, це стало можливим, зокрема, завдяки укладанню фіктивних договорів оренди житла в Білгород-Дністровському районі», – зазначають у виданні.
Апеляційних оскаржень у таких процесах немає. Результат задовольняє усі його сторони. Тож довести протиправність рішень судді можна, лише впіймавши його під час передачі хабаря…
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
