Чи має президент України вирішувати питання поліандрії: роздуми на тему петицій до керівника держави
Право громадян вільно звертатися з пропозиціями до влади – одна з основних ознак демократії. А електронні петиції на сайтах представників влади – мабуть, один з найзручніших інструментів, які можна було вигадати для реалізації цього права. Дійсно, для того, щоб тебе почули уряд, парламент чи президент, достатньо зайти на сайт, обрати вже підготовлену форму та викласти звернення на тему, яка тобі здається актуальною.
Щоправда, для того, щоб документ потрапив на розгляд якнайшвидше, він повинен отримати підтримку певної кількості співгромадян. Але, з огляду на історію існування електронних петицій, якщо тема дійсно зачіпляє інтереси багатьох членів суспільства, це не так вже й важко.
Але чи завжди українці виносять на високий рівень справді важливі питання? І чи нема серед запитів до влади таких, які, м’яко кажучи, є недоречними для вирішення у такий спосіб? Журналісти «Юг.Today» вирішили дослідити цю тему та обрали для цього сайт президента України Володимира Зеленського.
Тема виявилась більш ніж цікавою та актуальною. Бо за останню добу на сайті було опубліковано 147 нових звернень.
Зрозуміло, що розповідати про усі тут не має сенсу. Але все ж спробуємо зупинитись на деяких з них, які нам видалися найбільш одіозними чи навіть екстравагантними.
Але спочатку відмітимо, що у значній кількості документів мова все ж таки йдеться про важливі для суспільства проблеми. Наприклад, про необхідність забезпечити молодь житлом. Або про надання житла переселенцям з окупованих територій. Також громадяни звертаються до очільника країни з проханням забов’язати водіїв дотримуватися належного рівня шуму в населених пунктах та посилити покарання неповнолітніх за жорстке поводження з тваринами. Ми не будемо тут перераховувати ініціативи, які особисто нам здаються корисними. Читачі й самі мають змогу ознайомитись з усіма документами та підписати ті, які вважають вартими їхньої підтримки. Зауважимо тільки, що більшість з запропонованих до розгляду документів не містять у собі нічого, окрім закликів. Тож автори навряд чи уявляють собі механізм реалізації своїх ініціатив.
Але є й такі петиції, які викликають як мінімум здивування. Наприклад, один з авторів просить «побудувати в Україні автодром для приймання змагань з моторних видів спорту зокрема «Гран Прі» Формули-1». Пропозиція, як на наш погляд, не зовсім доречна під час війни, та, можливо, її варто все ж відкласти в ту шухлядку, яка буде відчинена одразу після Перемоги.
А ось яке значення для обороноздатності та наближення Перемоги має «відновлення традиції носіння чубів (чуприн) у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові військовою старшиною, та військовими елітних підрозділів», якось не зовсім зрозуміло. Та й складно уявити як люди, що за роки незалежності звикли самі обирати зачіски, гуртом почнуть чуби відрощувати. Чомусь так і тягне нагадати автору, що чи не єдина країна, яка дозволяє своїм громадянам носити виключно схвалені «лідером» зачіски, добровільно огородила себе «залізною завісою».
Та якщо попередньо згадана петиція, можливо, має під собою бажання повернутися до національних традицій і все ж не містить в собі заклик до примусу, то наступна аж ніяк не вписується ні в які норми права та свободи. Бо її автор пропонує «на період військового стану, процедуру розірвання шлюбу – заборонити». Ніяких аргументів на користь того, чому президент має втручатися в особисте життя громадян, у документі не наведено. Тому що саме спіткало ініціатора опублікувати таке прохання, можна тільки здогадуватися.
Також нас зацікавили пропозиції громадян щодо перенесення столиці України. Тільки за сьогодні це запропонували зробити цілих три рази. Новою столицею України громадяни просять зробити Харків, Гадяч та Старі Петрівці. В першому випадку це аргументують тим, що «усі харків’яни хотіли би щоб Харків знову був столицею України». До речі, своє прохання автор опублікувала двічі. В останньому такий дивний вибір взагалі ніяк не обґрунтовується. А от щодо Гадяча, то ініціатор підкриплює свою позицію історичним минулим та надією на краще майбутнє: «Гадяч вже є Гетьманською столицею, то ж чому не надати йому звання столиці України. Можливо тоді у моєму рідному місті будуть рівні дороги. Це місто має багату історію, і після проголошення його як столиці України збільшиться у розмірах і з середнього перетвориться на місто-мільйонник».
Ще одна петиція, що нас зацікавила, стосується використання матронімів. Якщо ви не знаєте що це таке, читайте одразу пояснення автора: «Закликаю узаконити матронім. Україна є країною вільною, де права жінок і чоловіків рівні. Багато жінок виховую дітей своїми силами. Найбільше часу на виховання дітей, витрачає саме жінка, вона дає життя, виношує, годує, доглядає та ін. Якщо вже є по батькові, то чим гірша жінка за чоловіка? На мою думку, саме жінка повинна обирати для дитини матронім, або по батькові. По батькові – це пережиток пострадянського життя, нам потрібні нові традиції, потрібні зміни».
Ну що ж, може автор і має рацію. Адже історики стверджують, що у минулому матроніми в Україні були досить розповсюджені. І зовсім не в епоху матріархату.
А ось явище, яке пропонує узаконити автор ще однієї петиції (вона опублікована вчора, проте ми не змогли обійти її своєю увагою), для нашої країни є взагалі нетиповим. Бо ініціатор пропонує «прийняти закон «Про багатомужність» для жінок які мешкають в малих містах, селищах міського типу та селах. Більш того, чоловік (так автор саме чоловік) досить докладно розписує які ролі мають бути відведені кожному з партнерів у такому шлюбі. Довідка: шлюб однієї жінки та декількох чоловіків має назву поліандрія. Практикується такий спосіб подружнього життя в деяких місцевостях Тибету.
Перераховані петиції – лише маленька частка дивних запитів суспільства, з якими можна ознайомитись на сайті президента. Тож якщо вам цікаво, надаємо посилання.
А як ви гадаєте, які петиції має розглядати президент, а які ні? І чи підписуєте ви самі петиції до влади? Які саме і чому?
Діана ГЕРГІНОВА
