Чотири покоління з Каракурта представили культуру свого села під час прем’єри фільму в Софії
27 січня, у залі «Зимовий сад» Національного етнографічного музею в Софії відбулася прем’єра документального фільму «Село Каракурт (Жовтневе) в Бессарабії (Україна)», присвяченого етнокультурним особливостям змішаних шлюбів та сімей серед мешканців села Каракурт. Про це пише болгарське видання БТА, передає «Південь сьогодні».
Авторкою фільму є Анна Жечева-Зубрицька, уродженка села Каракурт. Фільм створено в рамках її постдокторської спеціалізації на тему «Етнокультурні особливості змішаних шлюбів та сімей серед мешканців села Каракурт (Жовтневе), що в Бессарабії (Одеська область, Україна)» в Інституті етнології та фольклористики з Етнографічним музеєм при Болгарській академії наук (БАН).
Проєкт було реалізовано під науковим керівництвом головного доцента, доктора Тані Матанової з Інституту етнології та фольклористики Етнографічного музею Болгарської академії наук.
Захід відкрив голова Культурно-освітнього товариства зв’язків з бессарабськими та таврійськими болгарами «Родолюбець» Галін Георгієв.
«Я радий, що цього вечора нас об’єднує одне з найцікавіших сіл Бессарабії – село Каракурт. Це правда, що значна частина присутніх у залі – це люди, пов’язані з цим селом. Я радий бачити стільки молоді», – зазначив Галін.
Анна Жечева-Зубрицька є власницею та керівником компанії в туристичній сфері, яка також займається підготовкою та обробкою документів, а ще перекладацькою діяльністю.
Вона закінчила Шуменський університет імені єпископа Костянтина Преславського у 1996 році за спеціальністю «Педагогіка початкової школи». У період 1997–2003 років працювала журналісткою та фотожурналісткою у Всеукраїнській газеті болгар в Україні «Роден край», а з 2001 по 2003 рік також була вчителькою в болгарській школі.
З 2003 по 2017 рік Анна Жечева-Зубрицька працювала в Асоціації болгар в Україні на посаді секретаря та помічника президента. У болгарських культурно-освітніх виданнях вона опублікувала численні статті, присвячені збереженню болгарської культурної спадщини, фольклору, мови, побуту та культури болгар Бессарабії, а також інтерв’ю та матеріали про життя та діяльність відомих болгар в Україні.
Головний асистент професора, доктор філософії Таня Матанова висловила подяку авторці фільму та зазначила, що була її науковим керівником під час спеціалізації.
«Анні вдалося не лише реалізувати свою ідею, а й показати різноманітність та мирне співіснування між народом Каракурта, те, як вони спілкуються різними мовами – це велика майстерність», – зазначила Матанова.
Вона наголосила, що автор представляє етнографічний погляд «зсередини», що є особливо цінним для наукових досліджень.
«Я обрала цю тему, бо з юних років виросла в родині, де розмовляли кількома мовами з різних мовних груп – болгарською, гагаузькою та албанською. Феномен нашого села полягає в тому, що протягом кількох поколінь жителі Каракурта успадковували риси характеру, мови, традицій та звичаїв усіх трьох народів. Вони настільки тісно переплетені, що часто неможливо точно визначити походження кожного з них», – зазначила авторка.
Жечева-Зубрицька розповіла, що протягом багатьох років проводилися окремі дослідження історії села, які, однак, були зосереджені переважно на албанському населенні. Вона послалася на дані місцевих дослідників та істориків, згідно з якими першими поселенцями в Каракурті були близько 20 албанських сімей. До 1832 року в селі проживало 63 сім’ї загальною кількістю 461 особа, а за даними дослідника Петра Копеня, який відвідав колонію в 1850 році, кількість албанських сімей досягла 109.
Авторка також розповіла про історію власної родини:
«Мої прапрадід і прабабуся з прізвищем Жечеві, які були болгарами, переїхали з Болгарії до вже існуючої колонії Каракурт у період 1845–1852 років. У селі є й інші болгарські родини – Іванові, Гроздеві, Попові, Добреві, Пейчеві, Кірчеві, Желязкові, Тоневі, Младінові, Радеві, Панайотові. Багато їхніх нащадків сьогодні ідентифікують себе не як болгари, а як албанці або гагаузи. Причина полягає в тому, що албанці чисельно переважали в селі, а гагаузам було важче опанувати болгарську мову, ніж болгарам – албанцям або гагаузам».
Жечева-Зубрицька зазначила, що понад 150 років у Каракурті укладаються змішані шлюби між болгарами, албанцями та гагаузами. Після Другої світової війни до них додалися шлюби з представниками інших етнічних груп – росіянами, українцями, молдованами та іншими.
«Сьогодні в селі зареєстровано близько 2300 мешканців, але насправді там проживає приблизно половина з них. В останні роки, як і в багатьох інших населених пунктах, у Каракурті залишилися переважно представники старшого покоління, тоді як молодь виїхала за кордон. Значна їх кількість також проживає в Болгарії», – додала авторка.
У фільмі представлені кадри з села, інтерв’ю з мешканцями з різних етнічних громад та приклади змішаних шлюбів. Також простежується історія Каракурта, заснованого в 1811 році, та розповідається про переселення болгар, албанців та гагаузів з різних регіонів Болгарії – переважно з Добруджської області, а також зі Слівенської та Ямболської областей.
Як зазначив Галін Георгієв, авторка фільму, була присутня на прем’єрі з усією своєю великою родиною – мамою, онуками, а також братами, які приїхали зі своїми дітьми. Усі вони разом зі своїми друзями, родичами та сусідами сьогодні утворюють невелику каракуртську діаспору в Софії, яка представляє тут культуру рідного села.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
