Чому на Одещині досі дивляться російське телебачення
Триває четвертий рік повномасштабної війни, але «Доброе утро, братья!» і досі чути з телевізорів деяких прикордонних сіл Одещини. В чому причина і чи можна цьому завадити, дізнавалися журналісти «Одеського життя», передає видання «Південь сьогодні».
Хоча держава виділила 152 мільйони гривень на боротьбу з ворожим сигналом, а в області встановили обладнання для його блокування, ситуація мало змінилася.
Чому ж російські канали все ще доступні? Чи реально це змінити? Щоб знайти відповіді, журналісти поспілкувалися з місцевими мешканцями, технічними експертами та відповідальними структурами.
Наші колеги провели анонімне опитування в населених пунктах півдня Одещини. Місцеві мешканці розповіли, які канали та радіостанції доступні. З’ясувалося, що вільно транслюється радіо Придністров’я – його слухають у Маяках, Тарутиному, Ізмаїлі. А російські телеканали, такі як ТВ ру, росія і ТНТ, доступні майже в усіх прикордонних селах, зокрема у Бородінській (Височанське, Лісне, Петрівка) і Тарутинській (Петрівськ Перший, Серпневе, Прикордонне) громадах.
Ось що кажуть місцеві жителі:
- Ольга, 33 роки: «Я не вважаю, що мені можна промити мізки. Ворога треба знати в обличчя, тому й дивлюся російські канали»;
- Карина, 17 років:«Дивлюся ТНТ, бо там цікаві шоу – у нас таких немає. Знаю, що канал російський, але ж шоу – це не політика»;
- Олег, 42 роки:«В авто слухаю те радіо, яке ловиться. Мені не принципово, аби музика подобалася».
Дехто цілеспрямовано налаштовує «тарілки» на Придністров’я або купує «контрабандні» пакети каналів. Часто люди просто хочуть цікавий контент, як-от Discovery в російському перекладі або спортивні трансляції. Проте разом із розважально-освітніми програмами та футболом у «святковому» наборі глядачі отримують і російську пропаганду.
Тут варто розібратися, як саме працює телемовлення:
- Ефірне телебачення. Передається через телевежі та антени. До 2010 року аналогове ТБ було найпоширенішим у Одеській області, його можна було дивитися просто з антени. Але якість сигналу залежала від погоди, каналів було небагато, а зображення часто «сніжило». З 2011 року почався перехід на цифрове ТБ (DVB-T2), яке повністю витіснило аналогове у 2018-2021 роках. Принцип розповсюдження не змінився, але якість покращилася, стало більше каналів. Для перегляду потрібен цифровий тюнер або сучасний телевізор з підтримкою DVB-T2.
- Кабельне телебачення працює через провайдерів, які прокладають кабель до будинку. Це дає більше каналів і стабільну якість, але кабельне ТБ майже не розвинене в селах, оскільки провайдерам невигідно тягнути мережу для кількох абонентів. У віддалених районах його замінюють супутникове ТБ або інтернет-ТБ.
- IPTV та інтернет-телебачення (OTT) працюють через інтернет. IPTV передається через закриті мережі провайдера (наприклад, «Київстар ТВ», «Megogo TV»), для чого потрібен тюнер або Smart TV. OTT – це відеосервіси без прив’язки до провайдера (YouTube, Netflix тощо), для яких достатньо доступу до інтернету. Хоча це й недешево, але у селах IPTV та OTT стають популярнішими, бо часто продаються в пакеті з інтернетом. Контроль контенту можливий лише на рівні провайдера, але VPN дозволяє обходити блокування, змінюючи локацію користувача. Обмежити VPN неможливо навіть у країнах із жорсткою цензурою, таких як Китай і росія.
- Супутникове телебачення – найпопулярніше в селах та маленьких містечках. Воно не залежить від телевеж або кабелів – сигнал надходить із супутника з орбіти на спеціальну антену («тарілку»). Його можна дивитися навіть у віддалених районах без кабельного ТБ або інтернету. Серед плюсів – широке покриття, доступ до міжнародних і регіональних каналів, висока якість зображення. Серед мінусів – частина каналів відкрита, але більшість закодована, і для їх перегляду потрібна передплата або картки розкодування. Найголовніше – вибірково заглушити російські канали неможливо.
Розібравшись, які бувають типи мовлення, як вони працюють і які мінуси є у кожного, тепер набагато легше зрозуміти деякі процеси.
Щоб розібратися в технічних деталях, журналісти звернулися до Влада Балінського. Сьогодні він – відомий громадський діяч, а раніше, з 2011 по 2016 рік, був національним дилером «Viasat Україна» та власником мережі магазинів «Світ зв’язку». Саме його компанія спершу працювала з кабельним телебаченням, а згодом забезпечувала мешканців півдня Одещини супутниковими антенами, встановлювала й обслуговувала їх.
Процес переходу від аналогового телебачення на цифрове (DVB-T2) був досить хаотичним. Спочатку планували стандарт DVB-T, і люди купували відповідні тюнери, але його мовлення припинили, тож довелося заново купувати тюнери для DVB-T2. Єдиним провайдером цифрового ефірного ТБ став «Зеонбуд». Спочатку сигнал був відкритий, але згодом компанія частково закодувала канали, змушуючи користувачів купувати модулі доступу за 400 грівень і платити щомісячну абонплату. Для багатьох мешканців сільської місцевості це було надто дорого, що змусило їх шукати альтернативи.
У 2012-2013 роках Нацрада та Антимонопольний комітет визнали монопольне становище «Зеонбуду» незаконним і змусили компанію відкрити канали. Проте на той момент супутникові тарілки вже стали популярнішими за цифрове мовлення.
В Україні працюють два національні провайдери «Viasat Україна» та «Екстра ТБ» – вони надають платний доступ до десятків каналів через супутник «Амос-4». Однак є й безкоштовні канали, які можна дивитися, налаштувавши «тарілку» на інші супутники. У відкритому доступі залишалися і російські канали.
Спочатку доступ до цих каналів був офіційним – потрібно було купувати картки доступу. Працювали російські супутникові платформи, зокрема «НТВ-Плюс», які пропонували контент на кшталт Discovery з російським дубляжем. Але з 2014 року їх можна було оформити лише на громадян росії. Незабаром з’явилися нелегальні «ключі», які дозволяли розкодовувати сигнал. Це коштувало недорого, тому багато людей на півдні Одещини почали користуватися піратським доступом.
Через слабке покриття українського цифрового мовлення у багатьох селах Буджака масово встановлювали супутникові антени. Альтернативою стало Придністровське ТБ, яке працювало через компанію «Інтердністерком». Його сигнал легко ловився в українських селах, а для перегляду 30-40 каналів (переважно російських) достатньо було просто купити антену.
З 2016 року Придністров’я перейшло на цифрове мовлення DVB-T2. За словами місцевих жителів, уздовж всього кордону було встановлено 80 передавачів. Їхній сигнал безперешкодно приймався в Україні, і багато глядачів налаштовували тюнери в його бік.
Так і сталося, що жителі прикордонних районів, яких позбавили доступу до аналогового ТБ, згодом перейшли на супутникове або придністровське цифрове мовлення.
«Коли ми говоримо про вплив пропаганди на Одеський регіон, то ці проблеми безпосередньо пов’язані з недостатнім з боку України політичним бажанням боротися із ситуацією. Відповідно, ворог цим спокійно користується і заповнює «інформаційні пустоти» своєю пропагандою», – вважає Влад Балінський.
Редакція запитала у низки держустанов, що робиться для реального блокування антиукраїнського мовлення. Ось таку відповідь надали в Концерні радіомовлення, радіозв’язку та телебачення.
У листі зазначено, що Концерн РРТ відповідає за інформаційну безпеку в ефірі та робить усе можливе, щоб обмежити поширення ворожого мовлення на території України. Для цього вони в рамках своєї компетенції роблять таке:
- забезпечують доступ населення до українського ТБ та радіо, а саме підтримують цифрові ефірні мережі DBV-T2 та FM-радіостанцій, щоб мешканці прикордонних територій мали доступ до національного та регіонального мовлення;
- глушать сигнал ворожого ТБ та радіо, для чого встановили 12 радіотехнічних комплексів для блокування телеканалів із Придністровʼя, які доходять на 15-25 кілометрів вглиб Одеської області;
- перекривають ворожі FM-хвилі завдяки чотирьом комплексам, які блокують 30 ворожих радіочастот у прикордонних містах, таких як Подільськ, Роздільна, Кодима, Миколаївка;
- перешкоджають прийому пропагандистського сигналу завдяки спецобладнанню, яке унеможливлює прийом ворожого ТБ та радіо на абонентських приймальних антенах (телевізорах, автомобільних FM-приймачах тощо).
«Концерн РРТ не може фахово коментувати заходи протидії отриманню пропагандистського контенту через інші інструменти, як то в інтернет-середовищі, через соціальні мережі, супутниковий зв’язок, месенджери, ОТТ-платформи тощо, оскільки це не відповідає профілю його діяльності», – підсумував т.в.о. генерального директора Сергій Семерей.
Аналогічні питання були направлені до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (НКЕК) та пресслужби Одеської обласної військової адміністрації, проте на момент публікації офіційних відповідей редакція не отримала.
То що ж можна з цим зробити?
«Люди дивляться те, що доступне. Можливо, якщо б якісні українські канали були в кожному селі, проблема вирішилася б сама собою. А поки що блокування деяких ворожих сигналів майже неможливе, боротися з ними можна таким чином: розширювати стабільне покриття українських каналів, щоб людям не доводилося «крутити тарілки» в бік ПМР в спробах знайти для себе щось цікаве; моніторити та контролювати провайдерів, щоб нелегальні кабельні мережі не розповсюджували ворожий контент; збільшувати українськомовний контент, бо нащо дивитися щось вороже, коли є наше класне. І найголовніше – самостійно фільтруймо свій інформаційний простір!» – зазначають журналісти.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
