Бойова медикиня з Ізмаїла взяла участь у проєкті «Музична варта»

«Моя професія – рятувати людей. А моє покликання – рятувати їхні душі співом», – каже 24-річна військовослужбовиця Лідія Мудраченко. Вже чотири роки дівчина служить у 122-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ та рятує життя захисників у найгарячіших точках фронту. Про службу, любов до родини та музики, а також мрії після Перемоги Лідія розповіла для проєкту «Музична варта» телеканалу «Дім», передає видання «Південь сьогодні».
Зазначимо, «Музична варта» — проєкт телеканалу «Дім», що показує, які талановиті українці боронять рідну землю від ворога. Ведучим та продюсером «Музичної варти» став музикант і фронтмен гурту Yurcash Юрко Юрченко. Кожен епізод присвячено одному герою чи героїні, які мріють заспівати на великій сцені.
Народилася Лідія в місті Ізмаїл. З дитинства дівчина мріяла стати лікарем, тож пройшла навчання у медичному коледжі на медичну сестру та працювала у медзакладах Одеси. Коли почалася повномасштабна війна, Лідія прийняла рішення доєднатися до лав війська, аби захистити найдорожчих.

«Коли почалось повномасштабне вторгнення, перша думка – це саме захистити маму. Прийшла я до військкомату, де мене відправили додому, а потім дізналась про таке формування як територіальна оборона. І я пішла туди», – згадує вона.
Наразі Лідія служить на посаді санітарного інструктора медичного пункту.
«Про своє рішення прийти на службу я не шкодувала жодного разу», – каже бойова медикиня.
Її робоче місце – це машина «еваку». Тут є все необхідне для порятунку наших воїнів.
«Ми маємо тут все для того, аби врятувати та підтримати стан наших поранених: компреси, розчини, бандажі, гемостатики, маємо навіть апарат для серцево-легеневої реанімації. Також в нас розташований РЕБ для нашої безпеки», – показує медикиня знімальній групі обладнання «еваку».


До виїзду на евакуацію дівчина звертається до Бога, а після – не стримує сліз. Наголошує – у війні немає жодної романтики:
«Перед виїздом щоразу ми звертаємось до Бога, хоча після деяких ситуацій напевно складно в нього вірити. Але з іншого боку, є стільки ж ситуацій, коли тільки завдяки йому ти виїхав або заїхав назад, або врятував людину… Війна – це біль. Війна – це кров, бруд, вибухи, страх, втрати. Тут немає романтики абсолютно ніякої… Я плачу після кожної евакуації стабільно. Неважливо, як закінчилась евакуація, дуже часто мої емоції виходять через сльози».

Із побратимами у Лідії склалися гарні відносини. Зізнається, сприймає їх як братів.
«Замість терапії у психолога я готую. Коли хлопці приїжджають з позицій, я їх зустрічаю, на столі зазвичай, як-то кажуть, 13 страв», – розповідає військова.
Також два роки супроводжувала на всьому шляху медикиню собака Мотя, з якою вони зустрілися під час служби.
«Війна мене змінила. Ти розумієш, що багато за що відповідаєш в плані здоров’я і життя людей, а також ти бачиш беззахисних тваринок, які бігають пустим містом, де вже немає місцевих жителів. Годуєш їх, десь погладиш трошки, обіймеш. Мотя зі мною вже два роки скрізь. Я коли її побачила, ми стояли під Придністров’ям, нагодували її, а потім побратими мені кажуть: «То що, ти забираєш її?». Кажу: «Ну звісно, забираю». І вона зі мною мандрувала по всіх областях, де ми були. Це Очаків – Миколаївщина, Покровськ, Чернігівщина і Сумщина», – поділилась медикиня.


Зазначимо, як нещодавно розповіла Лідія у своїх соцмережах, тепер захисники чергують із французьким бульдогом Булкою, яка, певно, додає нових фарб у життя військових.

Водночас вдома на медикиню чекає й власна родина: батьки, бабуся з дідусем, племінники та племінниці, дядьки та тітки.
«Як каже моя мама: «Я знала, що ти не змогла б по-іншому». Вона дуже переймається, але вона дуже пишається мною», – каже військовослужбовиця.

Після любові до мами, каже Лідія, стоїть любов до музики, яка почалася ще змалку:
«Любов до музики почалась ще в дитячому садочку. Перший мій виступ на сцені був, коли мені було чотири роки, здається. Я ходила в музичну школу, але не закінчила її. Після війни планую брати приватні уроки з вокалу, а також я все життя мрію все ж таки навчитись грати на фортепіано», – поділилась медикиня.

З початком повномасштабного вторгнення співати дівчина почала навіть більше. Зізнається, що особливо це відволікає під час неминучої загрози на війні.
«Коли я співаю, посміхається моя душа, мій мозок тимчасово, на кілька хвилин, перестає думати про те, що відбувається навколо. Коли ти співаєш, то можеш не думати, що знаходишся зараз під щільним обстрілом, і що тобі, по факту, немає навіть де сховатися, немає укриття, а КАБи на голову падають».

Найчастіше Лідія співає українські пісні. А також додає, що прихильників російської музики у їхніх вподобаннях зовсім не підтримує:
«Я зустрічаю людей, які досі слухають російську музику, але я це не підтримую, тому що після того, як ти тримаєш на руках поранених або полеглих Героїв, більше не хочеться…»
Після Перемоги дівчина планує стати лікаркою, а також хоче пов’язати своє життя із музикою та здійснити дитячу мрію, виступивши на великій сцені.
І поки Україна рухається до Перемоги, одну мрію Лідії допомогли реалізувати автори проєкту «Музична варта»: з передової дівчина приїхала до студії звукозапису, де разом із фахівцями готувалася до виступу на сцені. А про те, як це було, яку пісню обрала Лідія та який сюрприз для військовослужбовиці підготували автори проєкту – дивіться у відео телеканалу «Дім» за посиланням.

Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – скриншоти з відео проєкту «Музична варта»