Бойова медикиня бригади ТрО Одеської області про мотивацію, найважчі моменти та моральну підтримку бійців
Вікторія на псевдо «Кобра» — старший бойовий медик 3 батальйону 122 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Коли її молодший брат пішов на війну, вона теж вирішила стати до строю. Хоча брат вже демобілізований через поранення, Вікторія залишається у війську, бо вже не уявляє, як повернутися до цивільного життя. Про мотивацію, підтримку побратимів, мрії та найважчі моменти «Кобра» розповіла для пресслужби бригади, передає видання «Південь сьогодні».
Зараз Вікторія працює на Запорізькому напрямку. Її задачі: медичний супровід, чергування на стабілізаційному пункті та перевірка стану побратимів. Медикиня зауважує, що приділяти увагу зокрема емоційному стану бійців – дуже важливо:
«Хлопці часто повертаються з позицій у важкому емоційному стані. Тому, окрім медичного огляду, я завжди виділяю час на те, щоб поговорити, підтримати та дати змогу вивільнити негативні емоції кожному. Бо тримати все в собі дуже тяжко».
Вікторія зазначає, що кожний виїзд евакуаційної команди ризикований, оскільки постійно літають ворожі дрони. Попри це медики постійно шукають можливості, щоб вивезти та врятувати побратимів.
«Найважче для мене — це ті моменти, коли хлопці виходять на позиції й не повертаються. Тому ми стараємося, робимо все можливе, щоб всі були живими та здоровими», – каже «Кобра».
Головною мотивацією для Вікторії є її діти. Вони чекають вдома і знають, що їхня мати дуже сильна.
«У мене троє діток. Вони мене дуже підтримують та надихають. Звичайно, хотілося б частіше бувати вдома, поруч із ними, але не завжди є така змога».
Попри те, що «Кобра» вже понад рік не була у відпустці, вона вважає, що хлопцям-піхотинцям значно важливіше поїхати додому:
«Я ще свою відпустку встигну взяти. А ось для хлопців із моєї роти відпочинок з рідними набагато важливіший. Він дає їм сили повертатися, виходити на позиції та продовжувати боротьбу».
Вікторія щиро прагне, щоб ця війна закінчилася, а всі українці могли бачити своїх рідних та бути поруч із ними. Вона також мріє, щоб український народ зрозумів, що військові — це такі ж люди, як і всі, зі своїми переживаннями та досвідом. Вони різні, але їх потрібно розуміти та поважати.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – 122 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ
