Безхатьків з проспекту в Ізмаїлі перевезли, але чи вирішує це проблему злидарства
Представники мерії, житлово-комунального господарства та поліцейські – саме така делегація завітала сьогодні вранці до двору, що за багатоповерхівкою на проспекті Миру, 26. Щоб читачам інформаційного агентства «Юг.Today» було зрозуміло, про яку саме адресу йдеться, скажемо, що це будинок на розі проспекту та вулиці Клушина. Той самий, в якому розташовано кілька кафе та офісів, а перед ним побудований великий дитячий майданчик.
Але є на цьому «п’ятачку» і ще одна «визначна» локація – місцевий смітник. Вхід до нього виходить на вулицю Клушина, якраз перед тенісними кортами.
Так ось цей смітник і став головним болем жителів будинку. І не через сморід та безлад. Бо смітник тут, наскільки це можливо, комунальники утримують у порядку. Від двору ж він огороджений високим парканом. А тому, що його облюбували місцеві безхатьки.
Як нам розповіла одна з мешканок дому, все літо тут живе чоловік, який має проблеми з пересуванням. Ходить він тільки спираючись на ходунки. Складає йому компанію жінка, яка розповідає, що теж не має власної оселі, тож йти їй немає куди. Щоденно до цих двох людей приєднується кілька осіб, які теж нібито вважаються безхатченками. Звідки вони, тут ніхто не знає. До того ж у дворі, і саме у цій компанії, постійно бачать чоловіків та жінок, які мешкають у будинках поблизу, але ведуть сумнівний спосіб життя.
У підсумку у дворі кожного дня п’ять-сім людей пиячать на очах у дітей, які граються тут майже поруч, за будинком. Так, місцем для посиденьок компанія обрала не смітник, а територію за парканом, біля гойдалок та майданчика, де діти граються з м’ячем.
А ще непрохані гості влаштовують розбірки, голосно лаються, кидаються один на одного ножами. Одного разу після такого з’ясовування стосунків довелося навіть швидку викликати. Ночують порушники громадського спокою не тільки просто неба. Користуючись тим, що зараз підвал завжди відкритий, заходять і туди. Про санітарний стан приміщення після цього годі й казати. Було й таке, що у підвалі влаштували пожежу – увімкнули несправний кип’ятильник.
На «свою» територію безхатьки стягують усякий знайдений на смітниках мотлох – матраци, подушки, посуд, простирадла, тумбочки. А кілька днів тому з іншого двору притягли три крісла. Тоді жителі будинку і вирішили діяти.
Вчора наша співрозмовниця звернулася з наболілим питанням до влади міста. І вже сьогодні, як ми написали на початку цієї статті, «проблему було вирішено». Принаймні, так це виглядає в очах тих, кому набридло щоденно бачити бруд, чути лайку, та й просто боятися того, що дорогою додому раптом назустріч вийде людина з ножем.
Але ж зрозуміло, що «їх вивезли» – це аж ніяк не вирішення. Бо постає інше питання – «а куди саме вивезли?». Відповісти на нього ми попросили мера Ізмаїла Андрія Абрамченко, якому нас попросили подякувати за швидке вирішення проблеми від імені мешканців будинку.
За словами очільника міста, термін «вивезли» у цій ситуації не є коректним. Адже людей перевезли. Виявилося, що усі вони мають місце проживання. У кого воно у власності, комусь десь дозволяють пожити. Ми не питали, які умови є у такому житлі. І не з’ясовували, з яких причин ці люди опинилися у такому жахливому стані. Бо тут кожна ситуація – тема для окремої розмови. Але речі, які назбиралися у дворі на проспекті Миру, працівники ЖКГ перевезли за вказаними адресами. Їх ми, зі зрозумілих причин, тут не наводимо.
Чоловіка, що має проблеми з ногами, госпіталізували до одного з медзакладів міста. Андрій В’ячеславович не відкрив нам велику таємницю, кажучи, що, скоріш за все, він там пробуде недовго. Бо, і це багатьом відомо, люди, які звикли жити на вулиці, не дивлячись на умови та догляд, самі втікають з лікарень за перших ліпших обставин.
Описана проблема не є унікальною саме для Ізмаїла. З необхідністю вирішувати її стикаються у всіх містах України. І так само влаштовують людей, які потрапили в біду, до лікарень, територіальних центрів соціального обслуговування (більш відомі як будинки для літніх людей), інших спеціальних закладів.
Але треба розуміти, що це не відбувається в один день. Для прикладу, спробуйте кудись влаштувати людину без паспорта. Також зазначимо, що більшість безхатьків за власним бажанням повертаються на вулицю знову і знову.
Як громадяни, мешканці міста мають право вимагати від влади забезпечити їм спокій у власних дворах та будинках. І, будемо відверті, більшість взагалі не цікавить, куди цих людей перевезуть. Але ж це не меблі, це люди. І за законом вони теж мають права, які не можна порушувати.
І ще трохи про закон. Тільки вже інший, фізичний – закон збереження маси. Пам’ятається, «якщо в одному місці чогось поменшало, то в іншому – побільшало». Тут наведене твердження дуже доречне, бо безхатьки таким чином нікуди не зникають.
Метою цієї статті не є засудження чиїхось дій. В ній навіть не буде ніяких висновків. Це скоріше запрошення суспільства до дискусії. Може у ній і народиться, якщо не істина, то хоча б спроба поглянути на проблему трохи ширше.
Діана ГЕРГІНОВА
