Історичний казус з лінгвістичним підтекстом, або чому мешканці Білгорода-Дністровського хочуть повернути йому назву «Аккерман»

Не встигли вщухнути в соцмережі Фейсбук обговорення щодо заміни літер з російських на українські в назві «Білгород-Дністровський» на покажчику, розташовану на в’їзді в місто, як містяни почали суперечки на іншу тему. І наразі мова йде не стільки про лінгвістику, скільки про історію міста.
Так один з користувачів соціальної мережі, Євген Хмельницький, у місцевій групі запропонував повернути місту стару назву Аккерман. Свою позицію автор аргументує тим, що назва міста Білгород-Дністровський теж була насильно нав’язана радянським режимом, а також співзвучна з назвою російського міста Бєлгород.
«Нам не потрібно, щоб в пам’яті людей назва російського міста Бєлгород, який зганьбив себе кров’ю наших рідних братів і сестер, з якого російський агресор вбивав мирних громадян України, була співзвучна з назвою нашого міста Білгород-Дністровский.
Моя пропозиція дуже проста. Настав час повернути попередню назву нашого міста Аккерман, та назавжди забути все що пов’язане із кривавим режимом агресора. І хай наші діти та внуки будуть пишаться ним так, як пишались наші діди та бабусі нашим колишнім Аккерманом», – написав Євген та попросив винести його думку на розгляд громади.
Під постом, як завжди, знайшлися і прибічники, і противники озвученої ініціативи. Аргументи останніх досить звичні – «від зміни назви краще жити не стане», «не треба, бо доведеться документи змінювати», «тоді знесіть і все, що було при совдепії побудоване». Але є й думки, що назва міста просто гарна, і тому нічого змінювати не потрібно. Та й «Аккерман» – теж ніяк не українська назва.
Дійсно, назву «Аккерман» (у перекладі «Білий камінь») місто отримало під час захоплення його території Османською імперією у XV сторіччі. З цією ж назвою сучасний Білгород-Дністровський відійшов за умовами Бухарестської угоди до російської імперії у 1812 році. А ще до усіх цих подій, перебуваючи у складі Молдавського князівства, воно було відоме як «Четатя-Албе» – «Біла фортеця». До речі, саме з такою назвою місто у 1918 році увійшло до складу Королівства Румунія.
Але ж історія міста розпочалась далеко не з періоду панування у цих краях Османської імперії. Починаючи з VII сторіччя до нашої ери розташоване тут поселення носило назви Офіусса (фінікійська колонія), Тіра (давньогрецька колонія), Алба-Юлія (римське поселення), Туріс (таку назву місту дало східнослов’янське плем’я антів). А назва Білгород з’являється ще у IX-X століттях нашої ери. Її поселенню надають східнослов’янські племена тиверці та уличі. Цікаво, що в той самий час візантійці називають його Левкополь – «Біле місто».
Сучасну ж назву Білгород-Дністровський місто отримало за наказом Сталіна у 1944 році. Уточнення «Дністровський» надали, аби відрізняти його від російського Бєлгорода.
І ось саме через це, аби не просто відрізняти, а прибрати будь-яку співзвучність з назвою міста-агресора, деякі аккерманці хочуть повернути стару назву.
Але є ще один цікавий факт. Російське місто Бєлгород засноване лише в XVI столітті.. І будували його як фортецю на історичній території Слобідської України. А слов’янське поселення на території сучасного міста існувало ще в часи Київської Русі і містилося в історичному центрі міста – на Білій горі. Місцеві жителі, серед яких велика частка етнічних українців, й дотепер називають своє місто «Білогір’ям». За свідченнями істориків, якась невеличка фортеця там була, але чи була вона білою, це окреме питання. Адже білий колір горам в цій місцевості надають крейдяні узвишшя, які є характерною ознакою усієї Східної Слобожанщини. А крейда в будівництві використовується здебільш в якості вапна.
Тож, якщо йти за хронологією, назва «Білгород» початково належить українському місту на Дністрі. Але колоніальна історія свого часу нав’язала хибну думку, згідно якої саме наш Білгород отримав уточнення для відрізнення. Хоча за логікою мало б бути навпаки. Але це далеко не єдиний приклад переписаної історії, внаслідок якої «молодший брат» чомусь став «старшим», та ще й відібрав собі не тільки назви, а й намагається загарбати території.
Діана ГЕРГІНОВА