Фестиваль з Вилкового, який доріс до Одеси, змагається за звання кращої локальної події року

13:51 23/03/2026

Фестиваль Виделкаfest, який три роки тому народився у Вилковому, відібрано до шорт-листа Jeger Music awards, а саме до номінації «краща локальна подія року». Про це у Фейсбук розповіла директорка заходу Іванка Антонюк, передає видання «Південь сьогодні».

Віддати свій голос за Виделкаfest можна за посиланням https://jagermusicawards.com.ua/. Для цього під надписом «шорт-лист основних номінацій» потрібно обрати «Подія року. Локальна» та підтримати захід, який привернув до Вилкового увагу усієї України.

Нижче ми ділимося розповіддю Іванки про історію заходу. А за посиланнями у ній ви можете передивитися наші попередні матеріали про Виделкаfest та інші культурні події, організовані на Одещині командою фестивалю.

Почалося все із дзвінка Сергія Гнезділова: я була на славетній Шипинській землі – босоніж збирала кульбаби, щоб зробити з них вино. Сергія я знаю давно, тож на пропозицію «організувати фестиваль у Вилковому» я, звісно ж, погодилась. Навіть не спитавши, де то Вилкове розташоване.

Після фестивалю, задля дозволу провести який ми змушені були купити штори у будинок культури (абізатєльно вілюрові, червоні, шоб під колір крісел в залі), і після (та і до) якого Вилкове ніколи більше не бачило такої кількості української культурної інтелігенції одномоментно. Ми тоді дуже втомилися і всю дорогу до Києва по черзі плакали: від безнадійності, яку ми побачили в запухших внаслідок частого вживання алкоголю очах підлітків, які не мають у місті кінотеатру, сучасної бібліотеки, молодіжного центру та розваг, окрім стрибання з мосту в канал. І хоч Вилкове зветься «Українською Венецією», та його проблеми є цілком вітчизняними

А потім понеслося: ми їздили на південь Одещини незліченну кількість разів. З виставами, концертами, фільмами; я проводила тренінги та лекції, спілкувалася з молоддю та ОМС в області та Одесі.

Відтоді моєю мрією є open-air фестиваль у Вилковому: з наметовим містечком, великими сценами, цікавими локаціями – я росла на Файному місті, Республіці у Кам’янці-Подільському і чернівецькому ОбноваФест, тож бачення було доволі чітким. Але, на жаль, у часи Великої війни безпекові вимоги не дозволяють реалізувати настільки грандіозних планів.

Тим не менш, протягом чотирьох днів другого фестивалю було проведено 40 подій на 5-ти локаціях: фільми, книги, музика, майстер-класи з мозаїки і заходи для дітей – часу на відвідини моря в нас, організаторів, не було. Натомість була гора цікавих пригод, про які розповідати не лише довго, так ще й заборонено юристом. Але було весело.

Переїжджати щороку стало традицією – третій фестиваль відбувся вже в Одесі. За три роки ми виросли із будинку культури Вилкового до шести локацій в Одесі: до величезної музичної та навіть кількох локацій в рамках літературної сцени, до кіносцени у будівлі, що є спадщиною ЮНЕСКО, ярмарку та Зеленого театру. Виросли настільки, що за три дні було проведено 56 подій: презентації книг, публічні дискусії, воркшопи, виступи гуртів, покази фільмів, записи подкастів – кількість задіяних в організації та реалізації програми просто неймовірна. Але в основній команді – 9 людей. Дев’ятеро, які в останні місяці підготовки фестивалю не встигали бачити сонце, їсти та спілкуватися з ріднею, бо від моменту, коли відкривали очі вранці, і до засинання час був зайнятий виключно організацією фестивалю. Бракувало годин в добі, бракувало волонтерів, бракувало грошей і сил. Бракувало підтримки і відпочинку. У команді ми ніжно називаємо наслідок нашої діяльності «фестивалем криків та істерик». Але це наш фестиваль криків та істерик, який ми виплекали, буквально виплакали і вистраждали за три роки до рівня, яким я пишаюсь.

Могла би я далі нахвалювати себе та команду, але вже і так багато чого розповіла. Якщо коротко: це історія про те, як друзі зібрались і придумали прикольний двіж, який, неочікувано, став гарним прикладом для інших: можливо усе. Можна реалізувати ідеї у Вилковому, Коломиї чи Жмеринці, навіть під час війни і з мінімальним бюджетом. Ідея, яку ми реалізували протягом цих років, надихала неймовірну кількість людей: протягом цих років гостями наших заходів стало понад 10 тисяч людей – як жителів міст, в яких відбувалися фестивалі чи сезонні події, так і люди з усієї країни. Ми стали поштовхом для неймовірної кількості молодих поетів, музикантів та режисерів, були місцем для відпочинку військових та завдяки переданим 56ОМБР дронів навіть було знищено певну кількість ворогів.