Про одеських вчених, які рятували світ
Важливою частиною історії Одеси є наука, адже саме у цьому місті народжувалися ідеї, що рятували мільйони життів у всьому світі. На думку фахівців Українського інституту національної пам’яті, нині Одеса потребує повернення справжніх героїв у публічний простір. Про деяких з них розповіли у дописі УІНП – Одеса, передає видання «Південь сьогодні».
Ілля Мечников — Одеса і народження імунології
Мечников — один із засновників сучасної імунології, який одержав звання лауреата Нобелівської премії в галузі медицини та фізіології (1908). НАН України з 1995 р. заснувала премію імені І. І. Мечникова. Його ім’ям названо Одеський національний університет (1945).
Саме в одеському університеті він сформував ідеї, які привели до відкриття фагоцитозу — базового механізму захисту людського організму від інфекцій.
«Мечников — це не «імперський учений», а продукт одеської університетської школи, що змінила світову медицину. Більше того, він втікав з цієї імперії, яка не заохочувала його відкриття», — зазначають історики.
Данило Заболотний — людина, яка йшла проти чуми
Данило Заболотний був епідеміологом світового рівня. Боровся з чумою, холерою, сифілісом на трьох континентах. Заболотний працював і формувався в Одесі, поруч із Мечниковим і Гамалією. Він першим зробив епідеміологію польовою наукою, працюючи безпосередньо в осередках смертельних хвороб.
Микола Гамалія — бактеріологічна революція в Одесі
Микола був засновником першої бактеріологічної станції в колишній росімперії (Одеса, 1886). Боровся зі сказом, холерою, чумою, тифом. Гамалія перетворив Одесу на передовий науковий центр, де впроваджували вакцинацію та санітарні практики задовго до появи сучасних систем охорони здоров’я.
«Це приклад науки, яка працювала на людей, а не на імперський престиж. PS: Коли ви чули з роспропаганди про дивну вакцину, виробленому в центрі «Гамалєї» — це про нашого Гамалію, якого вони просто собі присвоїли», — пишуть в УІНП.
Володимир Хавкін — одеська наука, що врятувала Індію
Володимир був творцем перших ефективних вакцин проти холери та чуми. Учень Мечникова, вихованець одеського середовища, Хавкін працював у Британській Індії, де його вакцини врятували мільйони життів.
«Це один із найяскравіших прикладів глобального впливу одеської науки. Його ім’я має бути відомим в Одесі не менше, ніж будь-якому кінорежисеру», — зауважують історики.
Микола Скліфософський — коли хірургія перестала вбивати
Його історики називають реформатором медицини та хірургії. Піонер антисептики та польової хірургії, Скліфософський був тісно пов’язаний із південними науковими центрами, зокрема Одесою. Його методи різко зменшили смертність під час операцій і війн.
У підсумку в Українському інституті національної пам’яті наголосили, що десятками років російська імперія й СРСР привласнювали досягнення одеських учених, подавали їх як «російських» та витісняли локальний, міський, зокрема український контекст.
«Деколонізація — це не стирання науки, а повернення її справжнього походження. Пам’ятники Одеси мають увічнювати не сумнівних російських військових чи міських адміністраторів. Монументи мають демонструвати світові, що Одеса пов’язана з іменами: Мечникова, Заболотного, Гамалії, Хавкіна, Скліфософського. Бо вони реально рятували людство, формувалися в Одесі, репрезентують місто як науковий, європейський, український центр, а не імперську периферію. Одеса рятувала світ не міфами і не імперськими символами, а лабораторіями, вакцинами й знанням. Повернути цих учених у публічний простір — означає повернути Одесі історичну гідність і справжній сенс», — пишуть в УІНП.
