Історики про об’єкти нематеріальної спадщини Одеської області як антиімперський архів

Коли йдеться про спадщину Одещини, можна згадувати фортеці, храми, будівлі. Але найвразливіше й найцінніше — нематеріальне: традиції, ремесла, пісні, обряди, знання, що передаються з покоління в покоління. Саме вони формують живу ідентичність краю, який століттями був простором зустрічі українців, болгар, гагаузів, молдован, греків, євреїв, албанців та інших народів. Про об’єкти нематеріальної спадщини Одеської області розповіли у дописі фахівці Українського інституту національної пам’яті, передає видання «Південь сьогодні».

За визначенням ЮНЕСКО, нематеріальна культурна спадщина — це звичаї, форми вираження, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти й культурні простори, які громади визнають частиною своєї культурної спадщини. І Одещина — один із лідерів України за кількістю таких практик.

Приклади об’єктів нематеріальної спадщини Одещини, які згадують історики

Буджацьке вівчарство — традиційна система випасу, сезонних перегонів отар, виготовлення бринзи та вурди, що формувалася століттями в степах Південної Бессарабії.

«Це дороcійська культура степу, пов’язана з українським, молдовським і балканським світом, а не з імперськими адміністраціями», — зауважують історики.

Болгарське килимарство Буджаку —ремесло, яке зберегло архаїчні орнаменти, символіку та техніки ХІХ століття.Килим — це код пам’яті роду, маркер жіночої майстерності та статусу.

Гагаузька пісенна традиція — унікальне поєднання тюркської мови з православною обрядовістю. Ці пісні — жива історія народу, який зберіг свою культуру попри русифікацію та радянізацію.

Традиція обрядового хліба півдня Одещини — весільні короваї, хліб на хрестини, поминальні та календарні випічки — українська обрядова матриця, спільна для степових регіонів від Поділля до Причорномор’я.

Знання про видобуток солі з лиманів — Куяльницький, Тилігульський та інші лимани були центрами солеваріння ще задовго до приходу Російської імперії. Ці знання пов’язані з чумацькою економікою.

Традиційні вишивки та локальні орнаменти — у різних громадах Одещини збереглися власні техніки й символи — від українських степових мотивів до балканських впливів. Історики зауважують, що радянська уніфікація ледь не знищила цю різноманітність.

Частина елементів спадщини також пов’язана з населеними пунктами, які були перейменовані в межах декомунізації.

«Топонім — це теж частина нематеріальної спадщини, і повернення історичних назв — акт культурної деокупації», — пишуть в УІНП про декомунізацію.

Історики наголошують, що збереження нематеріальної спадщини надважливе, адже імперії знищують не лише людей, а й пам’ять:

«Бо нематеріальна спадщина — те, що не вивезеш до музею в москву. Бо саме вона доводить: Одещина — український багатокультурний регіон, а не «окраїна імперії». І якщо ми не зафіксуємо ці практики сьогодні — завтра їх просто не буде. Нематеріальна спадщина Одещини — це антиімперський архів, зашитий у піснях, ремеслах, обрядах і знаннях. Її збереження — не фольклор, а питання культурної безпеки України», — підсумовують фахівці Українського інституту національної пам’яті.

За інформацією Одеського обласного центру культури, до елементів нематеріальної культурної спадщини Одеської області, які вписані до Національного переліку елементів НКС України, входять:

• Особливості виконання клезмерської музики Подільського (Кодимського) району Одеської області;
• Різдвяний обряд «Мошу» (молдовський обряд);
• Метод будівництва «Суха кладка»;
• Музей традиційного народного мистецтва як інтерактивний простір нематеріальної культурної спадщини Одещини. Живий музей;
• Міліна – знання, навички та звичаї;
• Знання, вміння та практики, що стосуються приготування та споживання біляївської рибної юшки;
• Культура приготування та споживання плацинди в селах долини річки Фрумушика;
• Традиція приготування та споживання  обрядових хлібів до Дня Святого Георгія села Криничне;
• Культура традиційного вівчарства Бессарабії та знання, пов’язані з ним;
• Приготування української традиційної страви «Голубці». Культура приготування і споживання голубців;
• Традиційна народна гра «Ашик».

Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – з допису УІНП – Одеса