Якою була одеська еліта до Української революції
Коли йдеться про Одесу, то найчастіше її згадують як «перлину біля моря», космополітичне місто з єврейськими кварталами, грецькими купцями та російськими чиновниками. Але напередодні Української революції 1917–1921 років Одеса мала і свою українську еліту – діячів культури, науки й громадського життя, які готували ґрунт для національного відродження. Про це пишуть фахівці Українського інституту національної пам’яті, передає видання «Південь сьогодні».
Одеса кінця ХІХ – початку ХХ століття була третім за розміром містом імперії Романових. Вона приваблювала інтелігенцію з усієї України. Саме тут сформувалося коло українських просвітників, літераторів, журналістів і меценатів, яке працювало «на перспективу» – заборонені українські книжки, гуртки, вечори пам’яті Шевченка.
Хто творив українську Одесу
Кулішівське коло (1860–1870-ті): Одесу часто відвідували Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок, інші діячі «Старої громади», які через портове місто поширювали українські книжки.
Іван Луценко (1863–1919) – лікар, громадський діяч, один із засновників українського руху в Одесі. У 1917-му стане головою Української військової ради міста, але ще до революції організовував україномовні читання та студентські гуртки.
Брати Комарови (Федір та Микола) – етнографи й громадські діячі. Вони створювали бібліотеки та архіви, збирали український фольклор, підтримували зв’язок із Києвом і Львовом.
Олександр Музичко – юрист і публіцист, член «Просвіти», який розгорнув українське видавництво в Одесі ще на початку ХХ століття.
Микола Аркас (1853–1909) – композитор, автор опери «Катерина» (за Шевченком), історик і популяризатор української культури. Хоч його головне життя було в Миколаєві, але Одеса була центром поширення його творчості.
Євген Чикаленко (1861–1929) – хоч родовим гніздом були Перешори, саме Одеса була для нього містом видавничих ідей. Тут він мав широкі контакти з інтелігенцією, а його підтримка українських газет і книжок стала справжнім «киснем» для культурного руху.
«Просвіта» в Одесі (заснована 1905 року) – перша легальна українська культурна організація на півдні. Вона відкривала читальні, видавала книжки, проводила концерти й вечори пам’яті Шевченка.
Важливість Одеси для українського руху
На відміну від Києва чи Львова, Одеса не була «національним центром», але саме її космополітизм дозволяв «маскувати» українську діяльність. Під прикриттям етнографії, літературних вечорів чи благодійних концертів тут поступово формувалася українська громада міста.
Коли у 1917 році розпочалася революція, Одеса вже мала своїх людей – лікарів, юристів, вчителів, офіцерів, які змогли організувати Українську військову раду, «Просвіту», українські школи й газети.
«Вони не виникли на порожньому місці – це було наслідком десятиліть підготовчої роботи. Українська Одеса – це не винахід 1991-го чи 2022-го. Це спадкоємиця поколінь інтелігенції, яка ще в часи царських заборон не боялася бути українцями. Вони створювали умови, аби місто-порт стало також містом української культури й національної ідеї», – пишуть в УІНП.
