Природа відвойовує своє: на Глибокому Турунчуку триває демонтаж незаконних забудов, що роками руйнували екосистему

Днями провідний фахівець з екоосвіти Нижньодністровського національного природного парку, орнітолог, кандидат біологічних наук Сергій Курочкін здійснив подорож на Глибокий Турунчук. Нагадаємо, саме у прибережній захисній смузі протоки Глибокий Турунчук нещодавно розпочали демонтаж незаконно зведених тимчасових споруд. У своєму дописі науковець зокрема розповів, як таке втручання впливає на тваринний світ Нацпарку, передає видання «Південь сьогодні».

«Ще на під’їзді до п’ятого причалу, біля селища Маяки, увагу привернув ставок, що став прихистком для сотень птахів. Над його плесом здіймалися крила качок, гусей і мартинів, немов сама природа прагнула показати: навіть після спекотного літа, коли багато водойм пересохли, життя знаходить нові джерела сили. На причалі мене вже чекав катер служби охорони парку. Разом із прикордонником та співробітником ми вирушили протокою Глибокий Турунчук у бік Дністровського лиману. Саме ця ділянка нині перебуває під особливою увагою — тут триває демонтаж незаконних будиночків, що роками руйнували екосистему. Парадоксально, але шлях до зони регульованої рекреації проходить через саме серце заповідного урочища «Дністровські плавні» — і контраст між багатством дикої природи та слідами людського втручання особливо відчутний», – пише Сергій Курочкін.

Глибокий Турунчук — рукотворний канал, 100 метрів завширшки і до 10 метрів завглибшки, що відводить більшу частину дністрових вод у лиман. Саме тут, біля місця, яке називають «Данилів кут», нині точиться невидима боротьба: чи зможе природа відновити свої права? Чи дозволить людина рідкісним птахам, таким як рожевий і кучерявий пелікани, залишатися господарями цих просторів? Орнітолог зауважує: такі рідкісні птахи потребують безпечних місць для гніздування:
«З квітня по листопад Дністровський лиман — це їхній дім. Величні, занесені до Червоної книги України пелікани потребують тиші, охорони і безпечних місць для гніздування. Вчені вже пропонують створити для них штучні плавучі острови, адже природні острівці швидко заростають очеретом».

Сергій Курочкін також зазначив, що там, де берегова лінія постраждала від необачної рекреації, типова рослинність майже зникла, а ерозія з’їдає землю швидкими темпами.
«Ділянки берега, які в минулі роки були викошені і витоптані від очерету рибалками, зараз захопив більш агресивний лепешняк великий. Людські стежки, вирубки, спалені кущі, груди пластику та скляних пляшок — усе це робить берег беззахисним. Натомість на тих ділянках, куди людина ступає рідко, природа сама відновлює баланс — очерет утримує ґрунт, течія працює у своєму ритмі».

З 15 червня адміністрація Нацпарку ввела тимчасові обмеження на перебування людей на берегах Глибокого Турунчука. Таке рішення стало необхідним, адже саме тиша і відсутність тиску з боку людини стають умовою збереження унікальних природних комплексів.
«На зворотному шляху ми пройшли човном екостежкою «Царство птахів». Тут, серед найбільших у Європі заростей жовтих глечиків та водяного горіху (чіліму) можна спостерігати за бакланами, пеліканами, лебедями й чаплями. Їхні крики і польоти творять живу симфонію, яка нагадує: цей край — не лише для людей, а передусім для природи. І коли дивишся на розлогі плавні, на білих лебедів, що ковзають по воді, й на пеліканів, які розкривають свої крила, стає зрозуміло: зберегти цей світ — наш спільний обов’язок. Бо там, де природа отримує шанс на відновлення, відроджується й надія», – підсумував Сергій Курочкін.































Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – з допису Сергія Курочкіна