У громаді Одещини вшанування полеглих захисників на Алеї Героїв «на паузі»: деякі родини загиблих воїнів планують зняти банери через ставлення сільради
Раніше журналісти «Південь сьогодні» вже висвітлювали конфлікт щодо облаштування Алеї Героїв, вшанування полеглих захисників та ставлення до їхніх родин – у Знам’янській громаді Березівського району Одеської області. Непорозуміння виникло з самого моменту відкриття Алеї, що було понад рік тому, й триває і досі. Наразі вшанування полеглих Героїв на Алеї «на паузі». Детальніше про те, як все починалося, та чому необхідне розширення Алеї Героїв «заморожене» на невизначений час – далі у публікації.
Ситуація довкола Алеї Героїв у Знам’янці набула резонансу наприкінці минулого року – коли до рідних загиблих захисників, які замінили самотужки, власним коштом, неякісні банери на Алеї на нові, навідався дільничний – мовляв, неправомірні дії, матимуть сплатити штраф. Відповідну заяву написала тоді голова сільради Валентина Тринча, пояснивши, що не знала, хто саме поміняв банери. Хоча рідні захисників до того неодноразово зверталися з проханням змінити банери з неякісними фото, помилками тощо – й отримали пораду: якщо треба, робіть самі. Звісно, після резонансу, ніяких штрафів ніхто не сплачував, заяву було «відкликано». Однак саме ця подія запустила низку непорозумінь між рідними загиблих Героїв і сільрадою й надалі: родини вже зрозуміли – їх чути у громаді не надто прагнуть.
Але повернемося на самий початок: створення Алеї Героїв. Відкриття Алеї відбулося наприкінці серпня 2024 року. Її поява не була ініціативою сільради, зокрема голови Валентини Тринчі, яка сама раніше підтвердила – під час війни не планувала займатися цим питанням.
Побувавши у Знам’янці, журналістка «Південь сьогодні» поспілкувалася з місцевою депутаткою Оксаною Павелко – наразі вона очолює робочу групу, у яку також входять рідні полеглих Героїв – аби надалі усі питання, пов’язані зі вшануванням пам’яті воїнів, не вирішувалися без їхньої участі. Посадовиця розповіла, що насправді вона і стала ініціатором створення Алеї Героїв, подавши скаргу на її відсутність на, на той момент, вже два роки повномасштабної війни. Як неодноразово згадувала сільська голова – створення Алеї фінансувалося не місцевим бюджетом, а коштом небайдужих мешканців. Самим родичам загиблих військових це стало відомо лише після відкриття Алеї, про що деякі з них дізналися вже постфактум. Отже, і місце, і вигляд Алеї Героїв, не погоджували ані з жителями громади, зокрема сім’ями захисників, ані, зі слів Оксани Павелко – з місцевими депутатами.
«Ніхто ні з ким не радився. Ні голосування, тим більше родини загиблих – ніхто до цього не долучався, ніхто їх не запитував – де вони це бачать. Взагалі не обговорювалося ані місце, ані дизайн, ані макети, абсолютно нічого… Коли людину змушують це робити, коли це не з душею, не з повагою і не з розумінням ситуації – то це робиться не так, як треба», – зазначила Оксана Павелко.
Про проблеми, які виникли безпосередньо з банерами та інформацією, розміщеною на них, нам раніше розповідали рідні полеглих Героїв зі Знам’янської громади. Детальніше про це можна почитати у попередній статті за посиланням. Наразі приділимо окремо увагу місцю розташування Алеї – адже на сьогодні це стає проблемою для подальшого розширення та встановлення нових банерів.
На жаль, війна триває, до українських родин продовжують надходити трагічні звістки. І як би це не було боляче, створюючи Алеї слави, у громадах мають враховувати можливу необхідність встановлювати нові банери – аби вшановувати усіх полеглих Героїв гідним чином. У Знам’янці це не врахували.
Зазначимо, що Алея Героїв у Знам’янці наразі знаходиться безпосередньо поряд із місцевою школою. Трохи попереду – невеличкий сквер з дитячим майданчиком. Вже неодноразово рідні зазначали нам – таке місце для вшанування полеглих воїнів – не найкраще, адже поряд діти проводять освітні свята, займаються фізичною активністю тощо. Однак найголовніше – на виділеній площі не залишилося місця для хоча б одного нового банера. Тож питання нарізне – Алею потрібно переносити, або облаштовувати територію для її розширення.
Зараз на Алеї вшановано 30 загиблих Героїв з громади. На жаль, наразі громада має більше загиблих військових, однак коли їх вшанують на Алеї Героїв, і чи вшанують взагалі – питання відкрите.
Наприкінці зими-навесні цього року рідні полеглих військових, які входять у вищезгадану робочу групу, вже порушували цю тему з проханням встановити банери Героям, які поховані на території громади, вшановані у місцевих старостатах, але не на центральній Алеї. Після вже котрого резонансу у сільраді пообіцяли: Алею Героїв облаштують на новій, погодженій з родинами локації, для чого розроблять і відповідний проєкт.
Також було зазначено, що на новій Алеї будуть вшановані і захисники, які не були зареєстровані на території громади. Йдеться зокрема про тих воїнів, які не були зареєстровані, але за бажанням рідних були поховані на території громади. Чому це важливо: раніше сільрада відмовлялася встановлювати банери захисникам, які не були зареєстровані, не проживали та не поховані на території громади.
Відповідна обіцянка була розміщена у соцмережах сільради у квітні цього року. З того часу жодних дій у напрямку вирішення існуючої проблеми не відбулось.
Журналісти «Південь сьогодні» звернулися із запитом до голови сільради – Валентини Тринчі, аби дізнатися про наміри місцевої влади розширювати або переносити Алею для можливості встановлення нових банерів – як це було обіцяно раніше. У відповідь було повідомлено: питання щодо перенесення або дооблаштування Алеї залишається відкритим:
«У родин загиблих Захисників є розбіжності у поглядах щодо перенесення Алеї на нову локацію», – йдеться у відповіді.
Однак чи намагалася сільрада зібрати родини, аби дійти єдиного рішення у цьому питанні? Як розповіла нам донька загиблого Героя Олександра Довжинського, учасниця робочої групи Тетяна Ковальова – жодної продуктивної комунікації у цьому напрямку не відбулося. Вона також додала – насправді під час опитування, яке вона організувала з родинами полеглих захисників громади, на перенесення Алеї погодилась більшість родин, одна родина проти, а з іншими просто немає зв’язку – і сільрада цьому також не сприяє. Тобто думка більшості наявна, а от бажання дійти до спільного бачення та реалізації з боку місцевої влади – ні.
З цим питанням родини Героїв зверталися й до обласної державної військової адміністрації, де такий перебіг подій не підтримують, однак за пів року рішучих кроків до вирішення усіх непорозумінь – так і не сталось.
Крім небажання йти на комунікацію задля облаштування Алеї Героїв належним чином, рідні захисників неодноразово розповідали й про прояв неповаги та грубість. А після резонансних ситуацій довкола громади у медіа – звинувачень у «прославлянні» місцевої влади в негативному світлі. За словами депутатки Оксани Павелко, часом мають місце й погрози:
«З боку сільської ради, з боку сільської голови та її чоловіка, начальника відділу соціального захисту населення – дуже багато людей скаржаться на її грубість, що вона не допомагає, не відповідає, не йде на зустріч, дуже багато… Одного разу я писала допис у фейсбуці, що кому погрожують – можете писати, я анонімність гарантую, і мені писали люди в особисті повідомлення. Когось викликають до кабінету поговорити. Ще багато тих, хто боїться взагалі це озвучити».
І навіть після скарги родин загиблих захисників громади до Одеської обласної військової адміністрації серед усього – про моральний тиск з боку представників місцевої влади, зокрема сільської голови, сім’ї, які підписували скаргу – отримали ще більше морального тиску. Хоч і сподівались на захист від ОВА, повідомляючи таку інформацію. Про це розповіла Тетяна Ковальова, родина якої також отримала звинувачення з боку сільради після зазначеної скарги.
Така відсутність діалогу, поваги та намагання знайти спільне рішення призводить до втрати надії й самих жителів, зокрема сімей полеглих Героїв. Не відчуваючи можливості вирішити питання, більшість родин перестали опікуватися облаштуванням Алеї Героїв вже давно. Наразі про небажання надалі боротися за це питання повідомила й Тетяна Ковальова, яка, власне, першою запропонувала замінити самостійно банери на якісніші, зв’язалася з родинами, брала участь у створенні нових макетів, пізніше – зверненнях до сільради, Одеської обладміністрації, громадських організацій – з метою, все ж таки, гідно увіковічити пам’ять про захисників України Знам’янської громади. Наразі, зізнається вона, через бездіяльність як місцевої влади, так й інших родин, більше намагатися щось змінити не хоче. Крім того, родина Тетяни, як і декілька інших родин, планують зняти банери із зображенням своїх близьких з Алеї:
«Вже декілька родин хочуть зняти банери через таку позицію сільради, і моя родина в тому числі. Тому що Алея зроблена не для вшанування пам’яті загиблих Героїв, а для фотозони громади».
Таким чином Алея Героїв, що мала б вшанувати пам’ять захисників, які віддали життя та свободу за незалежність нашої країни, принесла їхнім рідним лише смуток та зневагу.
Підсумовуючи, додамо: Алеї слави – це данина пам’яті про тих, хто поклав життя за нашу можливість жити, працювати, розвиватися у вільній Україні. На банерах ми бачимо не абстрактні портрети – а конкретних людей, які мали свої мрії, плани, родини. Хтось із них був сином, хтось братом, батьком, коханим чоловіком, надійним другом. Гідне вшанування пам’яті – це про нашу історію, про усвідомлення великої жертви, яку сплачує Україна за своє існування. Для сімей захисників це не просто банер – це пам’ять про тих, кого в них забрав агресор назавжди, з ким пішла велика частина життя. Тож чи може зводитись питання облаштування такого місця – купою формальностей, вимірятися коштами за кожен окремий банер?
Усі матеріали про конфлікт у Знам’янській громаді – тут, тут, тут, тут і тут.
Амєлія МИЙНОВА
На фото – Алея Героїв у Знам’янці
