У Вилковому екологи вирішують конфлікт між городниками та оленями
До деяких мешканців Вилкового цієї зими почали навідуватися дещо екзотичні «гості». Скажете, екзотика – це ж добре. Згодні. Але не тоді, коли ця екзотика робить шкоду в твоєму городі. Ось і вилківці далеко не в захваті від того, що їм доводиться бачити після неочікуваних візитів. Аби ви зрозуміли, про що йдеться, пропонуємо кілька фото, зроблених у місті. Як гадаєте, чиїх зубів ця справа?
Не будемо вас мучити пошуком відповіді. Так «художньо» обгризли дерева олені. Побачивши таке, не треба бути великим фахівцем, щоб сказати, що яблук від цих яблунь господарі вже не дочекаються.
Чому олені влаштували собі їдальні на городах, що можна зробити, аби попередити майбутні пошкодження дерев і звідки взагалі в наших краях ці тварини, журналістка інформаційної агенції «Юг.Today» запитала у фахівця з відновлення природних екосистем громадської організації «Rewildіng Ukraine» Олега Д’якова.
– Олег Анатолійович, днями голова Вилківської міської ради Матвій Іванов написав, що мешканці міста жаліються на пошкоджені оленями сади. І через це була ініційована ваша зустріч з громадськістю, на якій обговорювалися шляхи вирішення проблеми. Але про що вдалося домовитися, посадовець не повідомив. І взагалі майже не надав ніякої змістовної інформації. Можете розповісти докладніше?
– Дійсно, через збіг негативних факторів олені зараз підійшли впритул до населеного пункту, точніше, до городів на околиці. По-перше, це підйом води до рівня, якого тут давно не пам’ятають. На острові, де вони безпосередньо живуть, підтопленими виявилися багато ділянок. По-друге, це явище припало на зиму, коли відбувається скорочення кормової бази для травоїдних. Ну і на шляху оленів на березі Білгородського каналу трапилися яблуні. Вони і постраждали більш за все, решту дерев тварини майже не чіпали.
– Розкажіть, будь ласка, про що вам вдалося домовитися під час зустрічі з місцевою громадою.
– Ми обговорили питання щодо оцінки наслідків. Далі вже будемо думати про те, що робити, разом. Можливо, це буде створення якогось адаптаційного фонду для покращення, якщо можна так сказати, співіснування місцевої громади і напрямків традиційного природокористування в дельті Дунаю та відновлення природного різноманіття на цій території. Разом ми обговорили різні можливості щодо захисту городів та садів. Ми вивчили різні підходи до вирішення цього питання, спілкувалися з нашими колегами, як в Україні, так і за кордоном. Зараз ми привезли хімічний засіб відлякування тварин. Це не токсична речовина, вона просто має неприємний для травоїдних запах. Плануємо спільно з власниками городів обробити ділянки, куди оленям зась. Далі будемо дивитися. Можливо, використовуватимемо якісь інженерні заходи. Тобто якусь огорожу.
– Олені на острів Білгородський, наскільки відомо, були завезені людьми. Раніше вони тут не водилися. З якою метою їх вирішили оселити у цьому регіоні?
– Ці тварини мають там бути, вони виконують дуже важливі екологічні функції. Їх можна назвати такими екологічними системними інженерами. Олені створюють умови для харчування та взагалі існування на цих територіях інших тварин. Виїдаючи рослинність, вони сприяють появі на місці очеретяних хащ низькотравних лук. Ці луки під час підйому води слугують місцем харчування багатьох видів ссавців та птахів, а також стають нерестовищами риби. Наявність великої кількості травоїдних тварин – сприятливий фактор для зменшення фітомаси, яка у посушливий та зимовий період стає одним з чинників пожеж. У таких місцях пожеж виникає менше, і вони менш інтенсивні. Раніше тут на островах тримали більше великої рогатої худоби. Зараз ця кількість значно скоротилася. І ми бачимо, що на островах, де немає ні корів, ні диких травоїдних, там очерет підступає просто до русла протоки і гирл Дунаю. Таким чином просто зникають певні біотопи, певні місця існування окремих видів фауни. З цими тваринами пов’язано дуже багато трофічних ланцюгів, завдяки ним виживають багато різних інших видів.
– Чому оленів випустили саме на острів Білгородський? Адже виходить, що потреба в них є у всій дельті Дунаю.
– Їх мали випустити далеко звідси, на узмор’ї, на «нульовому» кілометрі. Там, біля морських ділянок, для них є дуже гарні біотопи. Там між очеретом і дюнами є зарості невеликих кущів та дерев. Присутність оленів у цій місцевості добре б вплинула на її біологічний стан. На жаль, через війну доступ до вказаної ділянки був заборонений. І цей острів став єдиної територією, куди нам дозволили зайти. Якщо б ми їх випустили там, де планували, вони просто розійшлися б по узбережжю. А так утворилася досить висока концентрація популяції, і, як наслідок, виник такий «конфлікт інтересів» між тваринами та місцевими жителями. Але ми разом будемо намагатися його вирішити.
– Місцеві звинувачують вас, тобто екологів, у тому, що сталося?
– Взагалі-то це дикі тварини. І момент їхнього випуску в природнє середовище ніяких юридичних наслідків не несе. Це не наші тварини. Це просто тварини, які мешкають у заповіднику. Але ми хочемо і в подальшому активно співпрацювати з громадою, хочемо мати підтримку з боку людей. Тому шукаємо спільні ідеї щодо вирішення проблеми. Я задоволений тим, що є відклик від людей. Я розумію, що це для них біда, особливо для літніх людей. Робитимемо все можливе для того, щоб надалі таких прикрощів не було. Враховуючи, що громада частково знаходиться не тільки впритул, а й навіть на території заповідника, а заповідник – на землях громади, ми маємо знайти механізми співіснування людей, тварин та традиційного господарства. Це важливо, бо в перспективі олені заходитимуть на ці території з румунської частини дельти Дунаю.
– Їх там теж багато?
– В Європі зараз спостерігається розповсюдження цих видів. Вони спускаються з Карпат, йдуть з південних територій. Як шакал колись прийшов з півдня в дельту і пішов вже далі… До речі, шакалів бачать вже і у країнах, розташованих на березі Балтійського моря. Буде така сама ситуація. Тварин ставатиме більше, вони будуть відігравати свою роль в екосистемі. Для території дельти олені дуже важливі та цікаві. Тому, коли господарі на території заповідника використовують певні засоби захисту рослин – хімічні, токсичні, – це доволі прикро… І це питання в перспективі ми теж будемо якось вирішувати.
– Як планують захистити городи, загалом зрозуміло. Але і огорожа, і засоби з неприємним запахом, і якісь відлякуючі пристрої – це кошти. І кошти не малі. За чий рахунок їх закуповуватимуть, адже не кожен господар зможе собі таке дозволити?
– Ми відверто спілкувалися з громадою та її керівництвом. Зараз в країні така складна ситуація. Тому ми розуміємо, що з боку громади, на жаль, ніякої допомоги бути не може. Ми будемо шукати фонди, підключимо «Rewilding», інші фонди, зацікавлені у відновленні біологічного різноманіття та у збереженні традиційних форм господарювання, дружніх до навколишнього середовища. До речі, огорожа вирішить ще одну проблему – конфлікт місцевого населення з місцевим населенням. Йдеться про тих, хто тримає на островах велику рогату худобу. Ми самі це бачили, і люди скаржилися, і ще до оленів скаржилися… Ці корови так само заходять на городи і виїдають городину. Ну і роблять шкоду. Тож якщо ми разом облаштуємо механічний захист, то цей конфлікт теж буде вичерпаний. А ще захистить від диких кабанів. Їх в останні роки через африканську чуму поменшало, але зараз популяція відновлюється. І через відсутність огорож вони теж заходитимуть на ділянки у пошуках смачного. Так само, як і ті ж шакали, які теж мають звичку щось шукати на городах. Огорожі, які роблять самі користувачі з підручних матеріалів, не рятують. Потрібно робити щось надійне та довготривале. Щодо шумових засобів відлякування, то зараз через війну їх не можна використовувати. Узгодити їх встановлення з військовими та прикордонниками може й можливо, але це буде дуже довго і важко.
– Скільки оленів ви випустили на Білгородський острів? І коли саме це було?
– Двадцять ланей та двадцять оленів. Для дельти Дунаю, враховуючи її площу, це ніщо. Випускали ми їх наприкінці березня минулого року.
– І зараз всі ці тварини у Вилковому?
– Частково. Частина тварин залишилася на острові, на високих ділянках. Прикордонники кажуть, що там тримаються принаймні половина ланей. А ось олені більшої мірою мігрували до міста, точніше перепливли канал і залишилися на цьому березі.
– І вони й надалі харчуються на городах вилківців?
– Коли ми об’їжджали ці території, ми бачили, що нових пошкоджень немає. Зараз потеплішало, з’явилося трохи зеленої трави. І тварини почали повертатися в плавні. І рівень води трохи впав. Можливо олені зараз почнуть рухатися в напрямку лісу. Я думаю, що вони знають для себе більш безпечні ділянки, ніж ті, що розташовані безпосередньо поруч з людським житлом. Ну і зараз люди почнуть працювати на городах…
– Ще у якійсь місцевості у дельті Дунаю олені живуть?
– До цього, за рік до повномасштабного вторгнення, ми разом з орендарями острова Єрмаків випускали там оленів та ланей. Частково вони там затрималися. Зараз на острові бачать п’ять-шість оленів. Вони періодично зникають у плавнях, але кілька разів на рік їх все ж фіксують. Лані ж активно переміщуються з української на румунську територію. А потім повертаються. Їх бачать на Жебріянському пасмі. Але ніяких проблем там з ними не виникало, ніхто на них не жалівся.
– Крім шкоди городам, олені ще чимось заважають місцевим? Що ще, окрім огорожі, може знадобитися громаді у зв’язку з появою таких сусідів?
– Також ми спілкувалися з мером міста та відповідними організаціями щодо встановлення дорожніх знаків. Дорогу Приморське-Вилкове часто перетинають дикі тварини. Крім оленів, це і кабани, і козулі, і птахи. Фазани, наприклад. Тому бувають прикрі ситуації, коли автівки стикаються з такими «пішоходами». Тож там потрібні дорожні знаки, аби попередити водіїв, щоб ті не перевищували швидкість на цій ділянці.
– Які взагалі є перспективи щодо зростання кількості оленів та ланей на території заповідника? І у регіоні?
– Ми не очікуємо активного зростання популяції. Дуже сподіваємося, що тварини тут затримаються, розмножуватимуться… Але на цій територій є суттєвий фактор, який обмежує цю можливість. Це шакал. Правда, місцеві кажуть, що тут є і вовк. Бо бачать сліди його перебування. Але це епізодично. А от шакала дуже багато. І от щодо цих травоїдних тварин. І олені, і лані, коли народжують малечу, вони дитинчат на деякий час залишають. Вони такі плямисті ці маленькі оленятка, і вони лежать собі захованими в траві. А мати відходить, щоб не привертати увагу. Об’єднуються вони трохи пізніше, коли дитинча стає на ноги. І саме період, коли новонароджені залишатимуться самі, буде найбільш ризикованим. Шакали їх просто з’їдатимуть. Ось на острові Єрмаків, хоч там стадо і живе вже три роки, малих ми ще не бачили. Але, можливо, дорослі їх просто добре ховають. Взагалі сподіваюсь, що найстійкіші все ж виживатимуть.
– Ті ховаються, ці, навпаки, йдуть до людей. Чому так відбувається?
– Перед тим, як цих оленів та ланей випустити, їх довго, понад три місяці, перетримували в загоні. Поки карантин, поки отримали дозвіл їх випустити… А в загоні їх годували люди… Ні, вони не стали ручними, була тільки одна ручна самка оленя. Ми навіть не знали, що нам її передаватимуть. Ручні тварини – це цікаво для туристів, але не цікаво для відновлення екосистеми. Ми більше зацікавлені у диких тваринах. Але вони звикли, що люди можуть їх годувати. Більш того, протягом цього року на острові люди теж намагалися їх підгодовувати. І тому ці олені та лані зараз практично не бояться людей. Ми спостерігали за ними. Вони тримаються десь на відстані ста метрів. Можна розгледити, які вони гарні велетні. Особливо самці з оцими красивими рогами… Але дика тварина має поводитися трохи більш напружено коли бачить людину.
Олег Д’яков все ж сподівається, що у сімействах оленів та ланей цього року буде поповнення. Але відстежувати ситуації через обмеження, які діють у зв’язку з воєнним станом, екологи не зможуть.
Нам Олег Анатолійович надіслав фото, зроблені під час огляду городів. Олені на них теж є, але вони досить далеко. А професійної камери у науковців з собою не було.
Діана ГЕРГІНОВА
Фото пошкоджених дерев – Олександра Волошкевича, керівника Дунайського біосферного заповіднику
Інші фото – Олега Д’якова, фахівця з відновлення природних екосистем громадської організації «Rewildіng Ukraine»
