Необхідність щорічного медогляду педагогів у період воєнного стану входить у суперечність із постановою уряду від 2020 року?
З 1 липня поточного року в Україні повністю скасовуються карантин та режим надзвичайної ситуації у зв’язку з пандемією коронавірусу. Про це повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль на засіданні уряду, яке відбулося 27 червня ц.р.
Можна припустити, що для більшості громадян нашої країни скасування карантину з 1 липня стало сюрпризом: багато українців останнім часом встигли звикнути до відсутності карантинних обмежень і навіть не підозрювали, що вони продовжували діяти на всій території України з 2020-го до 2023 року.
Слід зазначити, що Кабінет міністрів ухвалив рішення продовжити карантинні обмеження до 30 червня 2023 року. Про це розповів представник Кабміну у Верховній Раді Тарас Мельничук. Уряд вніс зміни до розпорядження «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» та до постанови «Про встановлення карантину та введення обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом». Таким чином, і режим надзвичайної ситуації для єдиної державної системи цивільного захисту, і карантин на всій території України було продовжено до 30 червня 2023 року.
Після скасування згаданих обмежень з 1 липня п.р. життя повертається до нормальної колії (крім умов, викликаних воєнним станом). Зокрема від педагогічних працівників знову вимагають пройти обов’язковий медичний огляд напередодні 2023-2024 навчального року. Як стверджують центральні та регіональні органи влади, воєнний стан не звільняє вчителів та інших шкільних співробітників від необхідності медогляду відповідно до Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
Чому це, здавалося б, звичайне питання привернуло нашу увагу? Тут необхідно нагадати, що організація медогляду педагогів у Ренійській громаді (точніше, у колишньому Ренійському районі) неодноразово призводила до гучних скандалів за участю керівників шкіл, медиків та місцевих чиновників. Наприклад, влітку 2020 року, коли діяв суворий карантин, вчителів буквально змушували проходити медогляд, хоча постановою Кабінету міністрів України від 22 квітня 2020 року № 291 педагогічних працівників було звільнено від необхідності проходити профілактичний медогляд у період карантину, а також протягом 30 днів після його закінчення.
На початку липня 2020 року у розпорядження автора цих рядків потрапило відповідне листування у месенджері Вайбер, у чаті Ренійського ліцею. Від освітян цього навчального закладу вимагали пройти медкомісію, причому було названо навіть певний графік – з 1 липня до 15 серпня. Судячи з листування, керівництво Ренійської районної поліклініки наполегливо доводило, що немає жодних нормативно-правових актів, які скасовують професійні медогляди на час карантину. Зрозуміло, це була відверта брехня.
Коли інформація про подібні факти потрапила до преси, спалахнув скандал. Більше того, він набув несподіваного розвитку. У ході справи з’ясувалося, що в цьому випадку відбувалося ще грубіше порушення закону: у тодішньому Ренійському районі педагоги були змушені оплачувати медогляд із власної кишені, хоча платити за цю послугу має роботодавець. Крім того, як виявилося, ця проблема була характерною не лише для Ренійського району, а й для інших регіонів України.
Ситуацію пояснила начальник управління соціально-економічного захисту Центрального комітету Профспілки працівників освіти та науки України Антоніна Клименко. Вона нагадала, що згідно зі ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», обов’язкові та періодичні профілактичні медогляди працівників окремих професій та виробництв, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення та може призвести до поширення інфекцій, проводяться за рахунок роботодавців (незалежно від форми власності). Витрати медичних установ, пов’язані з проведенням медогляду працівників бюджетних організацій, покриваються рахунок коштів, передбачених для утримання відповідного закладу охорони здоров’я.
Щодо позиції МОЗ України, то вона виражена у наказі цього відомства від 21.05.2007 р. № 246 (редакція діє з 23.03.2012 р.) «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій». Цитую наказ: «Для проведення попереднього (періодичного) медичного огляду працівників роботодавець повинен укласти або вчасно поновити договір із закладом охорони здоров’я та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду. Роботодавець за рахунок власних коштів забезпечує організацію проведення медичних оглядів, витрати на поглиблене медичне обстеження працівника з підозрою на професійні та виробничо зумовлені захворювання та їх медичну реабілітацію, диспансеризацію працівників груп ризику розвитку професійних захворювань».
Отже, всі діючі нормативно-правові акти чітко визначають: за обов’язкові медогляди працівників повинен платити роботодавець. Для педагогів бюджетних навчальних закладів роботодавцями є держава в цілому та органи місцевого самоврядування зокрема: держава фінансує установи освіти за рахунок бюджету, а органи місцевого самоврядування є їхніми засновниками та власниками. Тобто, як би там не було, медогляди педагогічних працівників мають оплачуватись або з державної скарбниці, або за рахунок місцевих бюджетів. Як то кажуть, третього не дано…
Але коли автор цих рядків того ж таки 2020 року звернувся за відповідним коментарем до фінансового управління Ренійської райдержадміністрації (потім ліквідованої у процесі реформи децентралізації влади), мені відповіли, що відповідних витрат у районному бюджеті не передбачено. Як розповіла профспілковий лідер працівників освіти Ренійського району Оксана Кулєшова, педагоги роками змушені оплачувати медогляд за власний рахунок, що є грубим порушенням прав вчителів з боку районних органів влади.
Проблема набула резонансу в масштабі всієї України, причому резонанс виявився настільки гучним, що на нього відреагував освітній омбудсмен України Сергій Горбачов.
«Щороку виникає ситуація, коли працівників закладів освіти змушують проходити медогляд за власний рахунок. Про це свідчать і моніторинг соціальних мереж, і кілька звернень, які Служба освітнього омбудсмена отримала вже цього року… Повинен зазначити, що перекладання на педагогічних працівників витрат на проходження обов’язкових медоглядів є незаконним і є відвертим порушенням їхніх прав», – зазначив Сергій Горбачов.
Додамо, що скандал 2020 року все ж таки дав свої результати і змусив керівництво Ренійської районної ради (знову ж таки вже не існуючої) вирішити питання про виділення бюджетних коштів на оплату медогляду педагогів.
Тепер читач має право поставити запитання: а яке відношення мають події 2020 року до скасування карантину з 1 липня 2023 року та до чергового медогляду вчителів? Насправді це більш цікаве, складне і актуальне питання, ніж може здатися на перший погляд. Якщо керуватися елементарною логікою (у тому числі правовою), то виходить, що до 1 липня п.р. карантинні обмеження продовжували діяти з усіма наслідками, що звідси випливають. А якщо так, то напрошується висновок про те, що і 2021-го, і 2022 року педагоги могли не проходити обов’язковий медогляд. Однак вони проходили його. На якій підставі? Чи означає поновлення медогляду, що вищезгадана постанова Кабінету міністрів України від 22 квітня 2020 року № 291 не діяла у 2021-2022 роках і аж до 1 липня 2023 року? Адже якщо цю постанову ніхто не скасовував, то виходить, що протягом двох останніх років права вчителів знову порушувалися?
Ми спробували отримати відповідь на це запитання та звернулися за коментарем до Центрального комітету Профспілки працівників освіти та науки України. На наші запитання відповів юрист ЦК профспілки Валентин Поливода.
«Я оцінюю ситуацію таким чином. Накази про проходження медоглядів освітян ніхто не скасовував. Якщо навчальний заклад не працював у очному режимі та його працівники не мали безпосереднього контакту з учнями та колегами (припустимо, школу було закрито на карантин або вона забезпечувала навчальний процес дистанційно), то в цьому випадку не обов’язково проходити медогляд. Але якщо навчальний заклад працював у звичайному режимі, то ніхто не скасовував медогляд. Причина проста: якщо педагоги та школярі регулярно контактували один з одним, то медогляд вчителів є необхідністю, оскільки відповідальність за здоров’я дітей та персоналу несе керівник навчального закладу, – заявив Валентин Поливода. – Що стосується того, хто має оплачувати медогляд педагогів, то ми неодноразово порушували це питання. Тут все однозначно: платити мають власники комунальних шкіл, тобто місцеві органи влади. Вони були зобов’язані виділяти ці кошти з бюджету, але, на жаль, на рівні територіальних громад ця норма масово порушувалася. Водночас склалася безглузда ситуація: законодавство України не передбачає притягнення до відповідальності власників закладів освіти за недотримання згаданої норми. Немає механізму такої відповідальності. Так, можна подавати до суду, але це тривалий процес. Розумієте, рішення про виділення (або не виділення) фінансування для медогляду вчителів приймає колегіальний орган – припустимо, міська рада громади. І тут дуже важко визначити міру відповідальності тих чи інших посадових осіб місцевого самоврядування.
Є ще один складний юридичний момент, який не дозволяє однозначно оцінювати цю ситуацію з юридичної точки зору. Ви назвали постанову Кабміну від 22 квітня 2020 року № 291, згідно з якою педагогічних працівників було звільнено від необхідності проходити профілактичний медогляд у період карантину. Проте обов’язковий медогляд вчителів передбачено законом, тоді як постанова Кабміну є підзаконним актом. Якщо до закону не було внесено відповідних змін, то закон має вищу юридичну силу порівняно з постановою. Мені потрібен час, щоб у цьому розібратися».
Буквально через 30 хвилин юрист ЦК Профспілки працівників освіти та науки України передзвонив автору цих рядків і повідомив:
«Я з’ясував, що постанова Кабміну від 22 квітня 2020 року № 291 наразі залишається чинною. Однак у цьому документі міститься неоднозначне формулювання. Воне свідчить, що у період карантину педагогічний працівник допускається на роботу без проходження профілактичного медичного огляду. Але оскільки чинне законодавство, яке регулює вакцинацію та боротьбу з інфекційними хворобами, передбачає, що медогляд є обов’язковим, місцеві органи влади «крутять» цей процес, як хочуть. Таким чином кожен директор школи по-своєму розуміє і трактує формулювання «допуск співробітника до роботи» без проходження медогляду. Якби в постанові було чітко сказано, що вчителі звільняються від медогляду в період карантину та протягом 30 днів після його закінчення, то питань не виникло б. Але слова «допуск до роботи» дозволяють інтерпретувати їх, як завгодно, чим користуються деякі керівники навчальних закладів. Проте ще раз хочу наголосити: постанова Кабміну від 22 квітня 2020 року № 291, яка дає педагогам можливість не проходити медогляд перед початком нового навчального року, досі діє. І залишатиметься чинною ще 30 днів після офіційного скасування карантину, який, як відомо, закінчився 1 липня поточного року».
Додамо, що нашому кореспонденту також вдалося поспілкуватися із завідувачкою відділу соціально-економічного захисту Одеської обласної організації Профспілки працівників освіти та науки України Валентиною Потворець.
«Наскільки мені відомо, у період воєнного стану на законодавчому рівні поновили обов’язковий медогляд педагогічних працівників. Наразі ми керуємося Законом України 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 23 березня 2022 року. Цей закон чітко передбачає необхідність проходження профілактичних медоглядів для певних категорій працівників і, зокрема, для вчителів», – сказала Валентина Потворець.
До речі, у червні 2023 року цією темою зацікавилося українське видання «Дзеркало тижня». На прохання журналістів фахівці Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці розповіли, чи може роботодавець на період дії воєнного стану перенести терміни проведення медогляду працівників або допустити до роботи людину, яка не пройшла його.
Фахівці зазначили, що в Україні відсутні нормативно-правові акти чи інші розпорядчі документи, на підставі яких роботодавець може перенести термін проведення медичного огляду працівників або допустити до роботи тих, хто не пройшов медогляд. Крім того, роботодавець несе відповідальність за своєчасність проходження працівниками обов’язкових медоглядів та за шкідливі наслідки для здоров’я працівників, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов’язкові медогляди.
Андрій ПОТИЛІКО
Фото ілюстративне
