Захисник з Ізмаїла, що з ПЗРК «Ігла» збив ворожий Су-34, розповів подробиці знищення літака рф та бою з «адміралом макаровим»
Одним з найвідоміших випускників Ізмаїльського військово-морського ліцею є комендор (корабельний артилерист), військовий моряк Дмитро Томілов, який першим в Україні на початку березня 2022 року збив російський винищувач-бомбардувальник СУ-34 із старого радянського переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла» з надводного корабля, про що ми вже згадували раніше.
Нещодавно в інтерв’ю для кореспондентки АрміяInform військовий моряк Дмитро поділився спогадами про перший випадок за весь час російсько-української війни збиття Су-34 противника з корабля, про морський бій з фрегатом «адмірал макаров» та про відбиття атаки «шахедів», передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Захисник зізнається, що пам’ятає той день добре:
«Метушня панувала всюди, але ми з побратимами намагалися підтримувати одне одного і жартувати. Небо тоді було доволі хмарне, і навіть не було чутно гулу від ворожих Су-34. В одну мить, з-під хмар, на відстані 1,5 км від нашого корабля випірнула пара «сушок» противника. Почали працювати по місту…» — згадує Дмитро.
Моряк одразу схопив ПЗРК «Ігла», а його корабель ринувся назустріч Су-34, які повинні були заходити на друге коло. Дмитро очікував та щойно повітряні судна рашистів випірнули з-під хмар і хотіли повертатися назад, військовий зробив пуск:
«Я одразу пішов, взяв другий снаряд і сподівався, що другий Су-34 теж повернеться, але він втік. Минуло приблизно 30 хвилин, і нам підтвердили, що ворожий літак збито. Перше, що я сказав після цієї новини: «Ласкаво просимо у пекло!». Ми всі були нереально щасливими».
Дмитро поділився, що перші два місяці від початку широкомасштабного вторгнення були найважчими, адже суші вони взагалі не бачили. Зв’язку в моряків теж не було, хіба що короткі і такі рідкісні миті, щоб на хвильку сказати рідним: «Я живий». Невідомість від того, що відбувається в рідній країні, яка охоплена кривавою війною, просто зводила з розуму:
«В мого тата день народження був за декілька днів після того, як я збив Су-34. Тоді нам вдалося поговорити по телефону. Він одразу почав просити мене берегти себе, а я йому просто відповів, що збив ворожий літак. Тоді батько дуже яскраво висловив свої емоції…»
Невдовзі після приземлення зухвалого пілота противника, екіпаж Дмитра прийняв морський бій в акваторії Чорного моря проти фрегата «адмірал макаров». Тоді військові вже поверталися назад після виконання завдання, однак, відчули, що хтось підло стріляє у спину:
«Тоді нам передали, що це фрегат. Ми вирішили підвести його максимально близько до суші, і вже там по ньому відпрацювали наші артилеристи. Це було так феєрично, що «адмірал макаров» тікав на повних парах аж до Севастополя», — розповів Дмитро.
На суші моряки бувають вкрай рідко. Роботи вистачає, адже противник постійно намагається обстрілювати Одесу «шахедами» та ракетами.
«Коли ворог обстрілював Морський вокзал, то ми відбивали ту атаку. Перший «шахед» приземлився за 50 метрів від нашого корабля. Наступний летів прямо в нас, і ми збили його чергою з кулемета, потрапивши в крило. Він впав за 10 метрів від нас, і всіх тоді добряче омило водою. Далі в нас було планове переміщення. Щойно ми відійшли, прямо на нашу точку летіло все вороже лайно. Пощастило…»
Зенітник розповідає, що з дитинства марив морем. Його дід і прадід теж були моряками. А зараз він захоплено каже, що водночас із тим, що у такі складні часи позитивного мало, захисникам випадає можливість спостерігати найдивовижніші краєвиди:
«На війні мало позитивного, але, коли ми заходимо в порт і бачимо вранці, як сонце тільки прокидається з-за обрію, а морський штиль заспокоює своєю величною та кришталевою прозорістю, то розумієш, що це — найдивовижніше, що тобі доводилося бачити. Як би важко не бувало, то все буде в минулому, а майбутнє в нас усіх буде тільки добрим».
Окрім того, Дмитро має мрію – збити ще декілька Су-34, Су-57 та Іл-76, а головне – щоб в останньому був той, хто приніс нашій рідній Україні стільки горя.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – АрміяInform
