Юні добровольці одеської 39 окремої бригади берегової оборони про мотивацію, підготовку та поради майбутнім курсантам
Раніше видання «Південь сьогодні» повідомляло, що 30 травня в Одесі 39 окрема бригада берегової оборони запросила охочих відвідати пресконференцію, під час якої добровольці за експериментальним «Контрактом 18-24», а також їхні інструктори були готові відповісти на питання присутніх, розповісти про особливості підготовки у бригаді, ставлення до новобранців та інше. У попередній публікації ми розповіли, як здійснюється підготовка курсантів бригади, а нижче поділимося відповідями добровольців щодо мотивації, викликів, планів після закінчення контракту та поради тим, хто ще планує доєднатися до Збройних Сил України.
Нагадаємо, що 126 окрема бригада територіальної оборони міста Одеса увійшла до складу 30-го корпусу морської піхоти як 39-та окрема бригада берегової оборони.
Під час конференції своїм досвідом та думками з присутніми ділилися контрактники 39-ої окремої бригади берегової оборони Віктор на позивний «Чорний», Ганна на позивний «Афіна», Володимир з позивним «Мося», Дмитро на позивний «Пророк» та Максим на позивний «Монарх».
Усі добровольці малу свою власну мотивацію. Наприклад, Віктор вирішив піти за прикладом батька, який також відслужив у лавах Збройних Сил.
«Я прийшов сюди виховати себе, свій характер, загартуватися. Це мене з самого початку мотивувало сюди прийти. Я дивлюсь на свого батька – він стійкий чоловік, а я якийсь м’який. І розумію, що це у будь-якому випадку потрібно для кожного чоловіка, хлопця. Мені запропонували багато вакансій, але я з самого початку обрав посаду стрілець-санітар. Я не дуже заохочений вбивати, я заохочений рятувати», – каже «Чорний».
Ганна вступила до лав бригади, воїни якої стали на захист села Херсонщини, у якому вона жила під постійними обстрілами. Її старший брат також служить у Збройних Силах, а сама вона після окупації має тверде бажання нищити ворога:
«Чому захотілось саме тут – тому що в мене багато знайомих у цій бригаді, і мотивація взагалі була піти служити. Я пересиділа окупацію, і є ненависть, м’яко кажучи, до орків. Я пересиділа всі обстріли, які там були, і саме наша бригада обороняє село, в якому я проживала. Я хотіла вже давно піти, ще минулого літа, але вагалась, якийсь страх, мабуть, був. Неможливо було сидіти в селі через КАБи, гради, міномети, просто все летіло через мою хату, і прильоти були на території мого двору. Тому я вирішила, що треба виїжджати… Мені казали, якщо хочеш піти служити – можеш в ТЦК служити. Кажу, ні, десь в тилу я не хочу. Мені цікава військова справа… З приводу підготовки я також цікавилась, і була дуже здивована, що так готують нас. Я взагалі з міста Херсона, і я пішла в цю бригаду, бо обороняє саме Херсонський напрямок. Вбивати, мабуть, жорстоко буде сказати, але так, я хочу знищувати ворога».
Дівчина розповіла, що на початку деякі люди з оточення вмовляли не йти – мовляв, це чоловіча справа:
«Казали, розумієш, ти дівчина, молода, є для цього хлопці – захищати … Я бачу скільки ухилянтів, і я не хочу бути такою. Якщо я хочу, якщо я можу – чому б ні. Я щиро хочу бути у цій справі… Якась гордість бере, що я можу це зробити, а якісь хлопці ухиляються. На їх совісті має якось йокнути, не знаю, якщо дівчата йдуть, а вони ухиляються, то, мабуть, щось не так. Але це кожного вибір, і я не в праві засуджувати», – додає «Афіна».
До речі, з відмовляннями йти до армії стикалися й інші добровольці з оточення. «Чорний» зауважив:
«Не треба слухати нікого, якщо відчуваєш, що це твоє».
Володимир доєднався до армії за ініціативою друга й сприймає службу більше як роботу. А Максим вже збирався підписувати контракт на три роки з «Азовом», коли дізнався про можливість підписання контракту на рік у 39-тій окремій бригаді берегової оборони.
«Я до цього контракту вже хотів підписувати, вже їздив у рекрутинговий центр «Азову», але вагався, бо це було б три роки. Для мене це дуже багато. Я хотів би спробувати, а потім знати, чи я можу це робити, чи ні», – пояснює «Монарх».
Наразі усі вони вже пройшли етап підготовки з інструкторами у бригаді, і зазначають, що певні уявлення за цей період значно змінилися. Насамперед усі новобранці згадують про фізичну підготовку та значну теоретичну складову. Раніше ми ділилися словами інструкторів Олексія та Сергія, які зазначали, що для курсантів намагаються створювати різні стресові ситуації, аби максимально підготувати їх до поля бою.
«Ми на БЗВП (базова загальновійськова підготовка – Авт.) ще не були, була підготовочка. Я побачив дуже хороше фізо, бо я думав, що я сильний, вистачає в мене мотивації й сили, але я зрозумів, що не настільки. По заняттях дуже багато цікавого, багато чого дізнався: медицина, топографія й інше, воно все потрібно, і це треба вивчати», – каже Максим.
Дмитро зазначає, що уявляв собі це дещо по-іншому:
«Сподівання до того, як я сюди прийшов, були як із «совка». Але після того, як я сюди прийшов, багато чого змінилось. І в принципі те, що розповідають у соцмережах, трошки не збігається з тим, що тут відбувається. Інструктори дійсно доносять інформацію правильно, і якщо хтось не розуміє, то вони індивідуально працюють з ними до того моменту, поки не зрозуміє… У нас дуже багато було моментів, що ми виїжджали і «двіжуху» влаштовували».
Володимир додає, що зухвалих щодо власної спортивної форми може чекати розчарування:
«Почнімо з фізо: якщо ти думаєш, що ти Рембо, то при першому ж забігу ти одразу не Рембо. Розминки вранці, прокидатися рано доведеться, вчитися, запам’ятовувати все. З приводу теорії – там голова просто розривається. Але вам сподобається, я думаю. Мені сподобалось».
Ганна зазначила, що насамперед важливим під час підготовки є сила волі та характер, аби витримати великі навантаження:
«Якщо є дівчата, які хочуть йти – мабуть, варто спробувати, але якщо характер сильний. Я коли сюди прийшла саме на підготовку, не очікувала взагалі, що буде така «фізуха». Дуже важко. Мені сказали: «Ти розумієш, що це не про силу, це про характер». Характер в мене дуже важкий, тому, мабуть, я ще тут. Я перебуваю тут майже чотири тижні, мені дуже подобається. Дуже подобається теорія – до чого готують. Вистачає й спілкування – підтримка від побратимів моїх, адже я одна дівчина серед своїх. Я думаю, ті, хто хочуть піти на цей контракт – я вам дуже раджу. Тому що дійсно нам тут не дають розслаблятися: ранні підйоми, марші в 26 кілометрів в повному екіпіруванні, і на плавання ми їздили, на скалах повзали, дуже цікаво. Це ще не БЗВП, але це дуже класно».
Водночас інструктори Олексій «Чучупака» та Сергій «Карабін» зазначають, що усім охочим стати добровольцем варто розуміти – працювати доведеться на межі можливого. У бригаді чекають на вмотивованих воїнів, і готують їх відповідно. Зокрема зауважують – найголовніше, аби людина була здорова. Звісно, доречним буде й фізична підготовка.
«Насправді що психологічний, що фізичний аспект на війні – до нього потрібно готуватися. Але з мого особистого досвіду, скільки б ти фізично не готувався, ти все одно будеш на цій межі моралі, коли тобі треба самого себе переконати, що ти можеш більше. Тому що фізично ніколи цього не вистачає. Завжди думай про те, що ти будеш робити більше, ніж ти можеш. Ніколи не кажи «не можу», «не вмію», «в мене не вийде». Завжди маєш бути налаштованим на результат, що в тебе все вдасться. Потрібно пробувати нескінченно багато, поки в тебе не вийде. Вже звикайте до того, що немає ніяких відмовок – це все у вашій голові. Це основне, до чого треба бути готовим. Фізично – однозначно так, починайте бігати, тренуйтеся, хоча б потрошку, нарощуйте цей темп, робіть більше ніж можете, і потрапивши до війська вам буде набагато простіше й легше», – каже «Чучупака».
«Карабін» наголошує, що під час тренувань новобранцям неодноразово доводилося робити щось, що вони вважали для себе неможливим:
«В нас є гарні традиції в цьому вже сформованому підрозділі: кожен «косяк» відпрацьовується фізичним навантаженням. І при чому навіть не ми їх вже регламентуємо, вони їх регламентують один одному. Є така вправа «берпі» – чудова вправа, яка задіє всі групи м’язів організму. Кращої вправи для піхотинця не існує. Я знаю, що кожен з них може зробити сто «берпів», тому що вони це зробили. І для них це було відкриття, що вони це можуть зробити. Кожен з них це зміг, і це було досягнення. Кожен з них зрозумів, що він може більше, ніж думає. Це – найголовніше. Фізо: однозначно, це загартовує тіло. І якщо ви ставите собі якісь цілі в цьому фізо, це загартовує ваш дух. Кожен раз, коли ви робите трошки більше, аніж ви думали про ваш поріг. У вас є спеціально відведена ділянка мозку, яка відповідає за волю, моральний дух. І кожен раз, коли ви робите щось, що вам не подобається, але ви це робите, вона росте. Це відомий науковий факт. Якщо ви будете це практикувати, то ділянка мозку, яка відповідає за вашу волю, буде рости пропорційно з вами. І ваш моральний гарт буде значно вищий».
Самі курсанти рекомендують охочим доєднуватися до лав Збройних Сил бути морально підготовленими.
«Ти маєш розуміти – це війна, будуть втрати. Я реалістка, без цього ніяк. Буде важко. Треба бути фізично здоровими, а там вже з приводу сили – тут підтягнуть, підготують. Тут роблять максимум того, щоб потім було легше на полі бою. Я гадаю, що морально необхідно розуміти, що це війна, і що ти йдеш у Збройні Сили захищати країну, і може бути різне», – каже «Афіна».
Володимир на позивний «Мося» також зазначив, що найголовніше – це сприйняття та вибір напрямку, який людині припаде до душі найбільше:
«Я зовсім не готувався, це було дуже спонтанно. В мене не було навіть фізичної підготовки, ніякої моральної. Дивлячись, як ти будеш це сприймати. Я впираюсь у сприйняття роботи – прийшов – зробив. Головне себе налаштовувати позитивно, і обирати професію конкретну свою, на яку хочеш піти».
Значну роль у підтримці морального духу, зауважують добровольці, відіграє й підтримка – як побратимів та посестер, так й інструкторів.
«Я зрозумів, що інструктори – це мої друзі – будь-яке питання, будь-який час, навіть вночі, мені допоможуть вирішити», – каже Максим.
Водночас інструктори наголошують – попри дружнє ставлення до своїх підлеглих, вимоги завжди високі:
«Ми ставимось до них, як до побратимів. Так, як би ставились до будь-якої особи, яка є в мене в підрозділі. Сказати, що ми плекаємо – ні, в нас були створені як мінімум один раз умови, коли вони вийшли на пробіжку, м’яко кажучи, непідготовленими. Стрес-підйом був такий, що дехто з них пробіг 2,5 км у шкарпетках або босоніж», – додає «Карабін»
Для деяких армія відкрила нові можливості. Максим поділився, що саме тут почав читати книжки, у яких знайшов мотивацію, а Ганна дізналася, що здатна на значно більші досягнення, ніж очікувала.
На питання щодо того, чи варто підписувати контракт, якщо є вади здоров’я, інструктори відповідають: насамперед треба впевнитися, що це не заважатиме повноцінному виконанню поставлених завдань, за потреби пройти реабілітацію:
«Ви можете на умовному ВЛК (військово-лікарська комісія – Авт.) сказати, що все нормально, і лікар скаже «годен», а я, як інструктор, буду вимагати від вас як від «годного». Якщо є якийсь нюанс – підготуйтесь до нього. Якщо є стан, який вам не дозволяє робити щось, то це значить потрібно відкласти все, підготувати себе, пройти якийсь курс реабілітації, звернутись до лікаря, і після того, як ти зрозумієш, що ти готовий фізично – будь ласка, ми чекаємо», – пояснює Сергій.
Варто зазначити, що у бригаді були випадки, коли добровольці, які проходили підготовку та ще не встигли підписати контракт, виявили, що не готові до служби. Саме тому інструктори вважають доречним ввести «тестовий період» – коли людина матиме можливість пройти спочатку тиждень підготовки й визначитися, чи готова вона підписувати контракт. Таким чином військові хочуть долучати до своїх підрозділів найбільш вмотивованих бійців:
«Ми будемо пропрацьовувати з нашими рекрутерами, я дуже цього хочу, щоб якийсь тестовий тиждень вони прожили у нас до того, як вони будуть підписувати контракт. Тому що в нас великі сподівання на цей особовий склад, на цих людей, і ми викладаємось на максимум. І нам потрібні люди, які будуть це сприймати», – зауважив Сергій «Карабін».
У майбутніх воїнах потенціал намагаються відстежувати одразу. Так, вже під час підготовки, визначили двох командирів відділення навчального взводу – «Афіна» й «Монарх». В межах контракту на рік добровольці можуть змінювати фах в межах спеціальності, визначеної контрактом. Однак охочі служити й розвиватися у військовій сфері надалі можуть отримати для професійного зросту підґрунтя:
«Щодо вибору фаху зміни можливі в межах спеціальності, визначеної контрактом. Тобто ви можете прийти на стрільця – помічника гранатометника, але ви зрозуміли, що фізична витривалість, терпіння і маскування – це ваші таланти, наприклад, і ми вам самі навіть запропонуємо, якщо хочете – розвідка, будь ласка. Кожен з нас прослужив деякий час на керівних посадах і завдання професійного розвитку – це і зміна посад, і зростання. Я коли отримав поранення, я точно знав, що є людина, яка пройшла фахову підготовку і готова мене замінити в будь-який момент. Це обов’язок кожного керівника на своїй посаді. Так само кожному курсанту я завжди пояснював, що сержанти в бою отримують дуже часто. Це правдива статистика, сержанти гинуть часто. Відповідно кожен з них зобов’язаний згідно з його обов’язками за статутом замінити командира відділення в бою. Для того, щоб замінити ефективно командира відділення в бою потрібно кожному з них мати фахові навички і лідерські якості. Лідерські якості ми визначаємо в ході навчання, бачимо все, даємо їх імплементувати в життя для того, щоб в майбутньому ця людина могла реалізувати себе в цьому напрямку. Тут присутні вже дві людини, які виконують обов’язки командира відділення навчального взводу, тому що вони проявили себе. Ми це побачили, і відповідно дали їм можливість практикуватися. Так само їх штатному командиру батальйону і головному сержанту батальйону вже надані пропозиції, що так, відповідно умов контракту вони мають перший рік служби відслужити посади, яку вони обрали, але ці люди після цього року мають натхнення або особистісні якості, які відповідають в подальшому їхньому кар’єрному зростанню».
Щодо майбутнього після закінчення контракту через рік більшість добровольців зазначили, що продовжать військову службу, й деякі націлені на професійне зростання у військові сфері надалі.
Попередня публікація про особливості підготовки у бригаді, ставлення до новобранців та інше – за посиланням.
Амєлія МИЙНОВА
