До віслючок та кобилок у села Болградського району приходять «залицяльники» з Тарутинського степу
Кулани, випущені у Тарутинський степ, дуже добре себе почувають в нових умовах. Вони розбилися на групи, за якими зараз і спостерігають екологи. Про це журналістам видання «Південь сьогодні» розповів польовий співробітник Rewilding Ukraine Олексій Пудовкін.
«У куланів взагалі унікальна ситуація. У них матріархат. Самкам куланів самці потрібні лише в період розмноження. А так вони ведуть цілком самостійний спосіб життя. Стадо куланів складається лише з самок. В ньому може бути лише один самець, але такий, вигнаний звідусюди. Він завжди такий «зачуханий», йде наприкінці колони… Тобто вони себе там добре почувають, дітей виховують. А цей самець-доходяга хай позаду ходить. Всіх інших зі стада виганяють, аби не було конкуренції, щоб вони там один з одним не билися», – поділився спостереженнями Олексій.
Наприкінці минулого року екологи визначили, що основна група куланів складається з одинадцяти тварин. І є ще шість самців. Вони тримаються або парами, або по одному.
«Десь у лісочку гуляють, десь ще. А от коли у них починають грати гормони, вони приходять до вольєру і кличуть самок, які наразі перебувають всередині. Звичайно, на цей поклик приходять самці. Той ззовні – цей зсередини. І вони починають битися. Вони рвуть цю огорожу. Вони гарні, але такі дурні…» – розповідає наш співрозмовник.
Але, виявляється, це далеко не найцікавіші любовні пригоди куланів. Деяких кохання приводить до спокусниць, які їм, м’яко кажучи, трошки не за статусом.
«Місцеві жителі до цього ставляться з гумором. Коли в цих самців нічого не виходить з самками у вольєрі, бо туди просто неможливо потрапити, вони знаходять собі «дружин» на стороні. Вони приходять до сіл, це Весела Долина, Малі Каплани, Василівка, заходять до госпдворів… А там, як і в багатьох бессарабських селах, тримають багато віслюків… І потім нашим єгерям телефонують та розповідають, як їхні «красені» приходять свататися до віслючок. Ми спочатку боялися, що господарі через такі випадки будуть злитися, виказувати претензії, але ні. Дуже цікаво, що з цього вийде», – зі сміхом переповідає місцеві приколи Олексій.
А от чи «вийшло щось», поки невідомо. Ніхто поки не розповідав. Теоретично все можливо. Ці романтичні стосунки відбувалися восени, тож Олексій каже, що зараз можна вже порозпитувати господарів.
«Була якась маленька конячка. Кулан прийшов до неї позалицятися. Але залицянням все не закінчилося. Він повів її за собою у степ, а за три дні вони удвох повернулися. Весь цей час ця парочка гуляла десь по посадках. Господар потім телефонував і розповідав, яка його вихованка повернулася щаслива після любовних пригод», – поділився ще однією смішною історією фахівець.
Ще три кулани – самці – які після випуску виділилися в окрему групу, кілька разів перетинали кордон з Молдовою. Весь цей час за ними спостерігали прикордонники, які телефонували екологам і повідомляли: «ваші коняки пішли, ваші конячки повернулися». І так вони і пішли, наші конячки… Пішли до Молдови і там десь загубилися. Трекера в них не було.
«Трекер залишався в степу, і ми могли за куланами стежити. Ну вони такі, протоптали собі стежку в кукурудзяному полі, вони нею і будуть ходити. Вони такі флегматичні, ходять, головою мотають, як ішаки. Вони взагалі на ішаків схожі. Місцеві їх бачать, знімають. Часто десь біля доріг бачать. Але підійти до них близько нереально. Вони здичавілі, вони дуже добре тримають дистанцію. Але допитливі. Було таке, що ми хотіли наблизитися до них, фото чи відео зробити. Ми наближаємося – вони відходять, ми повертаємося до машин – вони трошки вперед піддаються. Та відстань десь у кілометр тримають. І не відпускають нас, але й не дозволяють підійти. Запускаємо дрони, але вони їх бояться, тікають. Не подобається їм, як дрони дзижчать. Зверху їх знімати незручно. В них, як і в інших тварин, є природне маскування. Тож одні плями якісь помітно. А наближаєшся – вони тікають, причому групою і на великій швидкості», – розповів нам Олексій.
Ось такі цікаві пригоди відбуваються з куланами в Тарутинському степу. Нагадаємо, що, завдяки трекерам, екологи мають змогу відстежувати не тільки тварин, але й птахів. Про те, куди літають пугачі з «рюкзачками», читайте тут.
Діана ГЕРГІНОВА
Фото Rewilding Ukraine
