Як вистояти під час війни та допомагати ЗСУ: рецепт від підприємства Білгорода-Дністровського
Підприємство «Белста», яке виготовляє домашнє взуття, відоме своєю якістю в Україні та за кордоном за два воєнних роки перерахувало понад 48 млн гривень у міський бюджет Білгорода-Дністровського та за період військового стану у бюджети всіх рівнів – 181 млн гривень податків. Про це розповіла власниця бренду та депутатка Одеської обласної ради «Белста» Алла Гінак, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Свою розповідь про роботу «Белсти» під час війни Алла Гінак називає готовим посібником по виживанню українського бізнесу. Вона нагадує, що протягом багатьох років український бізнес не балували стабільністю економіки та диверсифікацією ринків. Потім був ковід, однак війна стала надвипробуванням. Десятки сильніших від «Белсти» підприємств просто зникли. А «Белста» вистояла.
Алла Гінак поділилася, що багато працівниць поїхали з дітьми за кордон, і зараз на фабриці працює більше 700 людей, тоді як до війни було майже тисяча. Заробітна плата робітників на «Белсті» в середньому становить близько 13 тисяч гривень. Власниця бренду зазначає, що залишилось мало майстрів, які мали зарплату понад 20 тисяч гривень, але підприємство бере на роботу нових учениць.
А ще на фабриці працюють за особливим графіком – чотири робочих дні і три вихідних. Таке співвідношення «4 до 3» виявилося ефективним.
«Ми перевірили, результатом задоволені всі. Графік змінився рік тому, зі сбереженням заробітньої плати. Сміливо рекомендую схему іншім виробникам. Люди встигають відпочити за три дні (наскільки це можливо в умовах війни), а нам не треба турбуватись про скорочення», – розповідає Алла Гінак.
Зараз працює підприємство в Білгороді-Дністровському та філія в Староказачому. Декілька разів на рік роботу фабрики позапланово зупиняли. Це відбувається через накопичення на складах готової продукції. У цей час люди йдуть у планову відпуску та за свій рахунок, якщо недостатньо оплачуваної.
Збут – зараз це постійний стрес. Партнери фабрики ще з довоєнного періоду – це Молдова і Казахстан. В міжнародних договорах підприємства є пункт про заборону продажу взуття бренду «Белста» в рф. Невеликими партіями підприємство зайшли на ринок Румунії і Польщі.
«Пригадую, як повномасштабне вторгнення застало «Белсту» на надзвичайній висоті її розвітку… Ми тоді лише-но провели ребрейдинг, запустили технології вторинної переробки сировини, створили колекції модельного, спортивного, зимового взуття. Наші торгові партнери встигли відкрити десятки наших фірмових магазинів в упізнаваному стилі, були великі плани зробити це в усіх містах України…
Але з перших днів вторгнення ми понесли колосальні втрати, фінансова система завмерла, Україна палала. Ракети ворога атакували Харків та інші міста, горіли склади з продукціею «Белсти»… Та яке там затишне домашнє взуття, коли небо впало на землю, а дому з затишком більше немає?» – розповіла про перші місяці після повномасштабного вторгнення Алла Гінак.
Грошей не стало, бо оптовики були винні великі суми, а у фабрики залишались обовʼязки перед постачальниками за сировину. Тоді ті працівники, що не поїхали, почали шити тактичні розвантажувальні жилети з тих залишків тканини, яка були в нас на складах. Тисячі «розгрузок» було безоплатно передано на потреби ТрО. На той момент не було ніяких, розповіла власниця бренду.
Також Алла Гінак наголосила, що «Белста» допомогає ЗСУ не з повномасштабного вторгнення, а з 2014-го:
«З перших днів війни ми робили ремонти війскової техники, ремонти у частинах, купували все необхідне. За чим тільки до Міхайла Баранова, гендиректора фабрики, не зверталися за цей час! 50 хлопців з фабрики пішло в лави ЗСУ у 2014 році, підприємство майже весь час виплачувало їм заробітну плату, ще 80 чоловіків призвали у нову хвилю. Більше шести мільйонів гривень «Белста» з 2022 року перерахувала на підтримку ЗСУ у благодійні фонди та окремим військовим підрозділам.
Тож, на третій рік війни, стресів, викликів та тривог я можу сказати – ми адаптувалися і налагодили систему. Ми всі до одного на «Белсті» стали сильнішими і звично проходимо «важкі ділянки». Ми загартовані разом з Україною, тож нас не здолати. Наші родини з нами. Мої сини в Україні, наприклад, я також нікуди не поїду. Ми залишились з Білгородом-Дністровським. Це наш проект, життя, вибір та сенс життя», – підкреслює Алла Гінак.
Розповівши про виживання фабрики та її внесок у допомогу ЗСУ, власниця бренду запитує, наскільки ефективно і з користю для мешканців міста влада Білгорода-Дністровського застосовує податки, сплачені бізнесом. Вона підкреслює, що працівники «Белсти» мають повне право спитати за розподіл цих коштів. Але у той же час підсумовує, що поки питати немає у кого, бо влади у місті фактично немає.
