Як вчителька з Одещини заохочує дітей до співу українських та болгарських народних пісень
Дар’я Обертун народилася у болгарському селі Нова Іванівка Арцизької громади Болградського району. Наразі вона викладає музичне мистецтво у селі Великодолинське Одеського району. У репертуарі співачки багато українських та старих народних болгарських пісень.
Про те, як болгарська родина вплинула на любов до музики, про натхнення та сподівання Дар’я розповіла у випуску програми «Голос болгар» на каналі «Суспільне Одеса», повідомляє інформаційна агенція «Юг.Today».
Вперше про своє бажання співати Дар’я Обертун заявила своїй матері після відвідування фестивалю у сусідньому болгарському селі, де артисти виконували автентичні народні пісні. Ще у дитячому садочку дівчина почала розучувати пісні болгарською мовою.
Жага до музики у родині Дар’ї була сімейною:
«Я бессарабська болгарка. Мої батьки, дідусь, бабуся та інші предки – усі є болгарами. Я зростала у музичній родині. Мій дядько, Арнаут Іван Степанович, грав на баяні та працював у музичній школі. Мати виконувала пісні і виступала у складі сільського самодіяльного ансамблю. Співали також мої тітка і бабуся . Навіть мій дід, який народився у сусідньому селі, також співав», – розповідає дівчина.
У школі Дар’я вивчала болгарську мову та літературу. Для цього предмету дівчина завела окремий великий зошит, куди збирала болгарський фольклор – пісні, прислів’я, приказки. Найбільше з цим школярці допомагав дідусь.
Дідусь Мітко уродженець болгарського села Хасан-Батир (нині- Виноградне), тому він полюбляв розповідати онучці про те, як у його селі відзначали Різдво, які різдвяні пісні співали. Також Дар’я згадує, що «Чудовий ти мій ліс» – улюблена пісня її дідуся, виконуючи останній куплет якої чоловік завжди плакав. Дівчина пояснила, що в ньому йшлося про те, що навесні ліс знов зазеленіє і оживе, а от молодість людям вже не повернути. Дідусь Мітко також мав улюблену газету болгарською мовою – «Роден край».
Як зауважила Дар’я, болгарські народні пісні у більшості оспівують життя болгар, те, що з ними відбувалося: добрі справі і сумні. У їх співі використовується безліч унікальних мелізмів.
Свого рішення пов’язати життя з музикою дівчина впевнено притримувалася надалі:
«Після закінчення дев’ятого класу я так і не змогла обрати жодного іншого напрямку для своєї подальшої реалізації, окрім музичного. Тому вступила до Білгород-Дністровського педагогічного училища на музичне відділення. Тоді я зрозуміла, що музика – це саме те, що мене по-справжньому цікавить. Я почала займатися музикою на професійному рівні. Згодом в Одесі здобула вищу освіту. Сьогодні я викладаю дітям музичне мистецтво у школі».
На думку Дар’ї, співати потрібно завжди, і цьому вона вчить дітей, надихає їх своїми акапельними виконаннями. Разом із учнями вони співають багато українських пісень, а іноді вона виконує їм і болгарські, або співає одну пісню двома мовами. Таким чином викладачка захоплює учнів.
Про важливість музичного дару дівчина дізналася зі свого життя, але зауважує, що без великої праці над талантом нічого не вийде.
«Навчитися можна, але без музичного дару буде складно. Мені легко це робити не тільки тому, що я цьому навчалася, а й через те, що я успадкувала талант від своїх предків, він – частина мене. Це допомагає мені співати не лише гарно, а й органічно. Але й над талантом слід працювати. Щоб навчитися співати – потрібно дуже попрацювати».
Викладачка музичного мистецтва розповідає, що спів відіграє роль ефективного антистресу, тому на заняттях вони з дітьми співають майже безупинно. Вона вірить, що пісня може зняти напруження, надати нових сил та навіть лікувати людину.
У майбутньому Дар’я мріє співпрацювати з оркестром народної музики та виконувати народні пісні під «живий» акомпанемент. Також вона планує продовжувати навчати дітей любити й опановувати музичне мистецтво:
«Пісня вже зі мною назавжди. Пісня для мене – мій птах, моє натхнення».
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
