Як степ стримує опустелювання півдня Одещини
Південь Одещини дедалі частіше стикається з посухами, пиловими бурями та нестачею вологи. Науковці й природоохоронці попереджають: якщо нинішні тенденції збережуться, частина регіону ризикує зіткнутися з процесами, характерними для напівпустельних територій. Одним із природних механізмів, здатних сповільнити ці зміни, є степ. Саме про його роль у стримуванні опустелювання, збереженні кліматичної рівноваги та відновленні природних екосистем говорили учасники проєкту «Стоп-Пустеля» «Українського радіо. Одеса». Про це пише «Суспільне Одеса», передає видання «Південь сьогодні».
Степ як природний регулятор клімату
Голова правління громадської організації «Українська природоохоронна група» Олексій Василюк наголосив: степ є однією з найефективніших екосистем для накопичення вуглецю та уповільнення кліматичних змін
«Якщо розорати степ, то він перестане бути сховищем, своєрідним фільтром повітря від вуглекислого газу, а стане джерелом викиду», – сказав Василюк.
За словами природоохоронця, саме у степових ґрунтах накопичується величезна кількість вуглецю, який рослини вилучають із атмосфери. Завдяки розгалуженій системі коренів трав органічні речовини роками залишаються у ґрунті, формуючи родючий чорнозем. Натомість після розорювання цей механізм руйнується, а накопичений вуглець поступово повертається в атмосферу.
Василюк пояснив, що кожна природна зона має власний спосіб утримання вуглецю. У тундрі його накопичує вічна мерзлота, у лісах – деревина, а в степах – ґрунт:
«Ми повинні визнати, що накопичення вуглецю в ґрунті надзвичайно важливе. Саме в ґрунті зараз схована найбільша кількість вуглецю, який був вилучений екосистемами з повітря».
Чому степ не боїться спеки
Особливість степових рослин полягає в тому, що більшість їхньої маси знаходиться під землею. Навесні вони швидко ростуть і цвітуть, а вже на початку літа надземна частина починає висихати. Водночас коренева система продовжує жити та виконувати свої функції.
«Рослини знають, що дощ буває рідко. Коли він випадає, треба використати його по максимуму. Тому вони створюють дуже складну мережу коріння біля поверхні землі й встигають увібрати майже всю воду», – сказав Олексій Василюк.
Саме тому степ здатний ефективно утримувати вологу навіть у посушливих регіонах. Крім того, світла поверхня степу відбиває частину сонячного випромінювання, зменшуючи нагрівання землі. За словами Василюка, розорані поля та темний ґрунт нагріваються значно сильніше, що прискорює випаровування води й посилює посухи:
«Степ завжди виглядає світлим. Чим більше степу, тим більше він буде стабілізувати клімат».
Розорювання степів і пилові бурі
Однією з причин посилення опустелювання природоохоронці називають надмірне розорювання земель. Через втрату природного рослинного покриву ґрунт стає вразливим до вітрової ерозії. За словами Олексія Василюка, густий трав’яний покрив і коренева система утримують верхній шар ґрунту навіть під час сильних вітрів. Саме тому природні степові ділянки можуть виступати бар’єром для пилових бур.
Водночас він наголосив, що наслідки багаторічного розорювання вже добре помітні. Якщо раніше на півдні України товщина чорнозему подекуди сягала двох метрів, то сьогодні цей шар значно зменшився.
«Уявіть, який обсяг вуглецю повернувся в атмосферу лише тому, що величезні площі степів були розорані. Це справжня катастрофа», – відзначив Василюк.
Тарутинський степ – останній великий степовий масив
Після окупації частини українських територій значна частина природних степів залишилася поза контролем України або була знищена війною. Одним із найбільших збережених степових масивів залишається Тарутинський степ. Природоохоронці вважають його ключовою територією для відновлення степових екосистем на півдні країни.
«Через пару тижнів можна буде побачити, як ковила світиться на заході сонця. Хвилі ковили простягаються до самого горизонту», – вважає Олексій Василюк.
За його словами, саме поруч із такими добре збереженими ділянками можливе поступове відновлення деградованих земель. Однак це тривалий процес, який може зайняти десятиліття.
Як у степ повертають тварин
Виконавчий директор громадської організації Rewilding Ukraine Олег Дьяков розповів, що відновлення степу неможливе без повернення характерних для нього тварин. Протягом останніх років у Тарутинському степу відновлюють популяції гризунів, копитних і птахів.
«Понад сто голів європейського хом’яка вже повернулися до степу. Також було переселено бабаків, які є надзвичайно важливим компонентом степової екосистеми», – розповів Дьяков.
Крім того, фахівці працюють із європейською ланню. У 2025 році частину адаптованих тварин випустили в дику природу. Окремим напрямком стала робота з рідкісними птахами. Зокрема, після підготовки у вольєрах до природи повернули сокола-балабана.
Унікальний досвід із куланами
Одним із найуспішніших проєктів ревайлдингу стало повернення куланів.
«У нас дуже гарний досвід, пов’язаний із куланами. Зараз це вже декілька груп тварин, які мешкають у районі Тарутинського степу», – відзначив Олег Дьяков.
За словами Дьякова, це один із перших подібних прикладів у Європі. Починаючи з 2022 року, кулани регулярно народжують потомство в дикій природі. Нині популяція перевищує 25 особин. Фахівці зазначають, що присутність великих травоїдних допомагає підтримувати природний баланс степу та сприяє відновленню його біорізноманіття.
Чи може степ стати новим ресурсом для України
На думку Олексія Василюка, у майбутньому збереження степів може мати не лише екологічне, а й економічне значення:
«Ми можемо бути європейським депо вуглецю. Якщо світ буде готовий платити за збереження степів, це може стати альтернативою їхньому розорюванню».
Він наголошує, що степи виконують важливу кліматичну функцію не лише для України, а й для всієї Європи, адже допомагають вилучати вуглекислий газ із атмосфери та стримувати глобальне потепління.
