Вулиці в селі Білгород-Дністровського району повернули історичну назву на честь героя повісті Нечуя-Левицького
В рамках деколонізації та декомунізації України в селах та містах півдня Одещини багато вулиць отримують свої попередні, надані до приходу радянської влади, назви. Серед них багато таких, які надані на честь історичних подій та історичних постатей. А чи знаєте ви, що в топоніміці нашого регіону є так званий прецедент назви вулиці іменем літературного героя? І так, назва цієї вулиці не нова, а відновлена після багатьох років забуття.
Історію, про яку піде мова далі, розповіла режисерка Жанна Максименко-Довгич. Її бабуся родом із села Кривда, що розташоване біля Білгорода-Дністровського, або, як його раніше називали, Аккермана. Назву «Кривда» на мапі України ви зараз теж не знайдете. На сьогоднішній день Кривда, як і ще два сусідні села – Кам’яний Міст і Турлаки, – є частиною добре знайомого мешканцям регіону Випасного.
Так ось, за сюжетом повісті Івана Нечуя-Левицького саме сюди, в Бессарабію, до Кривди втік головний герой Микола Джеря. А вже тут в селі він став Посмітюхою.
«Прототипом Миколи Джері був чоловік на прізвище Посмітюха, і жили вони в Кривді. Коли я в дитинстві йшла із Турлак у Кривду до бабки (по-тамошньому), то я йшла по вулиці Миколи Джері… Десь у 1986 році до чергової річниці Перемоги цю вулицю, а не розташовані поруч Піщану чи Сонячну, перейменували на вулицю Огуленка, якогось чергового героя війни», – згадує Жанна.
«Микола Джеря» – соціально-побутова повість українського письменника Івана Нечуя-Левицького, присвячена Миколі Лисенку. Твір було написано у 1876 році та видано в 1878. Повість оповідає про поневіряння кріпака Миколи Джері, який, виступаючи проти несправедливості, тікає зі свого села, покинувши родину.
Нам не вдалося знайти відомостей, коли саме вулиця в Кривді отримала таку назву, але найстаріші мешканці села на момент перейменування пам’ятали саме її.
«Мешканці села Кривда завжди пишалися і пишаються, що Нечуй-Левицький у своїй повісті «Микола Джеря» описав їхнє село. Але що вони могли зробити за часів СРСР, коли вулицю раптом вирішили перейменувати під певну дату? Нічого», – каже наша співрозмовниця.
Ми зв’язалися зі старостою Мологівської громади, до складу якої зараз входить Випасне, Олегом Німачуком, аби з’ясувати, чи мають зараз жителі села намір повернути вулиці її історичну назву. Виявилося, що цю ініціативу вже реалізовано: перейменування відбулося ще навесні цього року.
«Можливо, це якраз нагадає мешканцям Випасного (яке об’єднали в ОТГ з сусідньою Мологою), що саме час повертати на карту і назви вулиць, і назви сіл – якщо не офіційно, то хоч би у вигляді вказівників», – прокоментувала наше бажання розповісти читачам історію вулицю Миколи Джері Жанна.
До речі, місцеві, не дивлячись на всі реформи і перейменування, і досі все одно кажуть Кривда і Кам’яний міст, коли в розмові йдеться про Випасне, а сусіднє Сухолужжя, як і багато років тому, називають Чаїри.
Діана ГЕРГІНОВА
