Вперше з початку великої війни провів свято у колі рідних: на Одещині зустрічали захисника України Олега Ободовського, який повернувся з полону

09:29 21/07/2025

20 липня у селі Серби Кодимської громади Одеської області рідні, близькі й земляки зустрічали захисника України Олега Ободовського, який на початку повномасштабної війни потрапив у російський полон й повернувся під час обміну 20 червня 2025 року. Про те, як воїна зустрічали вдома, розповіли у Кодимській громаді, передає видання «Південь сьогодні».

Олег Ободовський потрапив у ворожий полон 24 лютого 2022 року на Херсонському напрямку. З того моменту у рідних обірвався зв’язок із захисником. Тривалий час Олег вважався безвісти зниклим, і хоч за допомогою ворожих ресурсів родині вдалося знайти підтвердження його полону, офіційно військовополоненим його було визнано через рік – на початку 2023 року. Про непростий шлях очікування та невідомості сестра та дружина Олега Ободовського Анжеліка й Наталія розповідали журналістці видання «Південь сьогодні» восени минулого року.

Протягом усього часу рідні захисника боролися за будь-яку інформацію, безліч разів зверталися до різних структур, зокрема Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ), Служби безпеки України тощо, на регулярній основі відвідували акції-нагадування про військовополонених та безвісти зниклих у різних містах України.

(На фото дружина Олега Ободовського Наталія та його сестра Анжеліка, з архіву родини)

Побачити Олега за весь період повномасштабної війни родині вдалося один раз відеозв’язком. Дружина військового Олега Наталія тоді розповідала, що чоловіка побачила дуже виснаженим та схудлим. А в травні цього року під час одного з обмінів від українських захисників, які повернулися з неволі, рідні почули – Олег живий, з ним все добре. Ця звістка подарувала ще більшу надію. А вже 20 червня, під час обміну полоненими у категорії «важкопоранені та тяжкохворі», Олег повернувся до України.

Про те, що Олег неодмінно повернеться додому вірили усі земляки, про що пишуть у Кодимській громаді:

«Для родини – 1338 дні віри, молитов, надії, сліз, часом – відчаю, болісні переживання; пошуки, дружби, єднання, акцій підтримки… І ось через 3 роки і 3 місяці знову з нами Ободовський Олег Володимирович, живий, сильний, незламний. 20 липня у селі Серби зібралися рідні і близькі, земляки, представники влади, діти, щоб побачити Олега і висловити ті почуття, що збиралися, плекалися у душі для зустрічі, повторювалися, рвалися на свободу. А що цей день настане – неодмінно вірили усі, бо, впевнені, думка має неосяжну силу, це хвиля енергії, яка йде у всесвіт. Ця зустріч сталася не випадково, не раптово, а як втілення мрії, що визрівала в кожному серці».

Серед присутніх зустрічати Олега прийшли Володимир Печериця з батьками. Олег та Володимир служили разом і потрапили у російський полон в один день. З того моменту їхні рідні долали цей шлях разом – разом на акціях, на зустрічах у Координаційному штабі та відділенні Червоного Хреста, на постійному зв’язку. До України під час обміну військовополоненими Володимир Печериця повернувся 19 березня цього року. У квітні земляки зустрічали захисника у селі Будеї Кодимської громади.

«Так само – вирує шквал емоцій, та таких, що боїмося нашкодити ще неокріплим від заточення чоловікам. Ми, ті, хто не пройшов через полон, ніколи не зможуть повністю осягнути, що пережили звільнені. Це досвід поза межами наших уявлень. Лише здогадуємося, що були біль, страх, самотність, невідомість, чужа мова і чужа земля, але водночас — сила, гідність та незламність. І сьогодні ми можемо тільки здогадуватись про глибину їхніх внутрішніх боїв», – пишуть у громаді.

Цього місяця, 13 липня, в Олега був день народження. Після повернення до рідного села на захисника вдома чекало свято в колі рідних – вперше з початку повномасштабної війни. До домівки Олега земляки відпускають із короваєм, квітами, подарунками, прапорами та міцними обіймами.

«Дорогий наш, героїчний земляче! Щоб дійти до цього світлого дня ти пройшов АТО, велику війну, полон. Лише сильним духом під силу такі випробування. Вітаємо на українській землі, вдома, насичуйся її міццю, бо вона ж бо наша, рідна!» – пишуть у Кодимській громаді.