Волонтерка про психологічний стан та потреби поранених військових, які лікуються в одеських лікарнях
В одеських лікарнях кількість поранених військових, які боронять Україну на Херсонському напрямку, наразі збільшується внаслідок наступальних дій. Деякі з них потрапляють до шпиталю вже не перший раз. Під час брифінгу Ukraine Media Center Odesa волонтерка Наталія Чижикова розповіла, якої допомоги потребують поранені захисники, як їм допомагають волонтери, рідні та одесити, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Наталія Чижикова – одеський перукар-стиліст. Проте, окрім своєї професії, багато часу вона приділяє волонтерській діяльності, чим займається вже десятий рік. Найбільша кількість поранених військових, за її словами, у шпиталях з’являється під час наступів ЗСУ. Минулого та цього року особливо це відбувається внаслідок наступу на Херсонському напрямку. У такий складний час наші захисники потребують різної допомоги: психологічної підтримки, одягу, медикаментів тощо. Усі ці запити намагаються закривати зокрема одеські волонтери.
Наталія розповіла, що в різних умовах військові отримують різні за характером поранення. Наприклад, взимку під час боїв під Бахмутом це була велика кількість опіків, а зараз наші захисники отримують багато мінно-вибухових поранень через складну евакуацію з лівого берега Дніпра.
Значну підтримку та опору для поранених забезпечують рідні, які приїжджають з різних куточків країн, з-за кордону, щоб бути поруч. Так одна жінка, як розповіла волонтерка, приїхала до свого важко пораненого чоловіка на останніх місяцях вагітності, та вирішила народжувати в Одесі, ближче до коханого.
На жаль, не всі родичі можуть бути поруч, бо нерідко близькі військових знаходяться на окупованих територіях.
Але бувають випадки, коли супутниці захисників не бувають готовими до наслідків отриманих поранень та майбутньої інвалідності партнера. Про це також розповіла Наталія:
«Протитанкова міна потрапила в обличчя, закрив свого побратима, врятував йому життя, йому знесло пів голови. Його кинула кохана дівчина, тому що він вже ніколи не буде бачити. Ми допомогли впоратися, і зараз хлопець очікує на ще одну операцію. А потім лікарі планують лікування в Британії, там йому зроблять пластику. Психологічний стан зараз набагато краще. Не знаю, завдяки нам чи ні, але є надія, що він повернеться до нормального життя».
Надавати таку важливу психологічну підтримку пораненим також не легко, бо кожен з них може реагувати на пережите по-різному. Тому з деякими волонтери спілкуються, а з деякими просто разом мовчать:
«Іноді приходиш, поранений не хоче спілкуватися, йому боляче, шок. Нещодавно був такий неходячий, він не хотів говорити. А через час попросив маленьку шоколадку. І ми розговорилися. Я принесла йому одяг і все необхідне. Зараз дуже добре спілкуємося. Психологічна підтримка дуже потрібна».
Деякі з захисників після лікування і реабілітації повертаються назад на фронт до своїх побратимів, бо відчувають свою необхідність бути там та допомагати. Інколи повертаються на передову військові вже без кінцівки – з протезом:
«Може бути на милицях, кульгати. Може бути призначена операція, але хоче повернутися до своїх на фронт – таких також багато. Нещодавно мій підопічний, як тільки дочекався, що йому зробили протез, в нього була низька ампутація, одразу поїхав на фронт, до своїх».
У допомозі військовим свій внесок намагається зробити зі свого боку кожен. Рідні піклуються, вирішують необхідні питання з одягом, документами і необхідними речами. Їм на допомогу приходять волонтери, які хоч і не можуть забезпечити одягом кожного постраждалого, намагаються надати якийсь мінімум на перший час. Окрім того, вони закривають більш серйозні запити, з якими не впораються рідні: інвалідні візочки, деякі медикаменти, пральні машини, сушки та холодильники у відділення лікарні. Також щоденно готується домашня їжа, піклуються про зовнішній вигляд наших захисників – роблять їм стрижки. Намагаються допомагати і звичайні одесити, що приносять речі, потрібні у побути, смаколики та навіть книги.
Окремо захисники України цінують дитячі малюнки, з яких влаштовують свої мінігалереї на стінах лікарень, а творчі вироби-подарунки тримають на тумбочках.
Найбільше за все у лікарнях для військових, як пояснює Наталія Чижикова, є потреба в одязі, бажано спортивному:
«Тому, що їх часто привозять в розірваному, розрізаному, пошкодженому одязі. І необхідно все – від трусів і шкарпеток до взуття. Якщо б зараз кожен поїхав на сьомий кілометр та купив ростовку тих же спортивних костюмів, це було б просто чудово».
На щастя, ліків наразі, порівняно з минулим роком, вистачає. А у моментах, де лікарні не можуть забезпечити необхідною кількістю: бандажі, милиці, інвалідні візки, пов’язки Дезо – допомагають волонтери.
Окрім того, усі родичі поранених військових, які перебувають у лікарнях, мають контакти волонтерів, та у будь-який момент можуть попросити по допомогу, навіть у питанні тимчасового житла.
Амєлія МИЙНОВА
