Влада Одеси не поспішає перейменовувати вулиці на честь Захисників України
У питанні перейменування вулиць Одещини на честь загиблих героїв України наразі думки як мешканців, так і представників держструктур області розходяться. Свою позицію висловив і керівник відділу в Одеській області Міністерства у справах ветеранів Микола Сторожук. У випуску «Суспільне Одеса» чиновник розповів, чому здійснення перейменування вулиць вже зараз – на часі, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Про цінність увіковічення пам’яті загиблих військовослужбовців Микола Сторожук розповів, знаходячись на Західному кладовищі Одеси – у 48 секторі, де поховані воїни. На момент зйомки, за словами посадовця, там поховані 271 Захисник і Захисниця України.
«Так, на жаль, це проблема, і громадськість, і Міністерство у справах ветеранів домагаються, щоб зрушити з цієї точки. Але в Одесі історико-топонімічна комісія, на жаль, займає незрозумілу для ветеранської спільноти позицію. Вони хочуть обмежитися декількома вулицями, і то, на окраїнах міста. Основна їхня позиція про те, що «Після перемоги», «Вулиць в Одесі не дуже багато вільних», «Давайте будемо робити базу даних, і після перемоги ми будемо називати на честь»», – розповідає Микола Сторожук.
Чиновник пояснив, що наразі в Одесі поховано чотири Герої України, два з яких є ще й повними кавалерами ордена «За мужність».
«З їхнього боку є тільки одна вулиця Бочарова, перейменована на честь Бувалкіна, по решті вулиць ми дали пропозиції – це вулицю Жуковського перейменувати, генерала Петрова і вулицю Маршала Говорова. Але вони зайняли позицію, що ці вулиці будуть перейменувати на честь інших героїв. Ми ж на своїй позиції залишаємося».
За словами посадовця, були спроби включити його до складу історико-топонімічної комісії, але там йому дали відмову, пояснюючи це відсутністю вільних місць. Натомість представникові Міністерства у справах ветеранів пообіцяли запрошувати його на засідання комісії. Як зазначив Микола Сторожук, із п’яти засідань комісій його було запрошено тільки на три. Чиновник зауважує, що його позицію наразі не сприймають. Він вважає, що вшанування військових є окрім усього прикладом для молоді:
«Вони (історико-топонімічна комісія – Авт.) вже починають запрошувати у робочу групу, вони чують, але не прислухаються до того, щоб ми дійсно вшанували своїх героїв , і виховували на їхніх прикладах вже покоління учнів і учнівської молоді».
Керівник відділу в Одеській області Міністерства у справах ветеранів також розповів, що надано шість пропозицій стосовно перейменування вулиць в Одесі, чотири з яких на честь Героїв України.
«Це тут, до речі, матрос Самофалов. Тіло майстер-сержанта Бувалкіна кремували, прах знаходиться у дружини. Вона готова коли тут буде колумбарій, щоб його прах було поховано. Також перейменувати вулицю генерала Петрова на честь Героя України Максишка, а маршала Говорова на честь Самофалова. Також дві вулиці на честь азовців, тіла яких знаходяться на Азовсталі – це головний сержант Танцюра і солдат Савельєв».
Пропозиції від Міністерства у справах ветеранів:
- вул. Жуковського на Віталія Блажко
(майор, командир снайперської групи ОЗСП «Азов» загинув 08 травня 2022 року, обороняючи Маріуполь. Кавалер орденів «За мужність» І, ІІ, ІІІ ступенів. Захищав Україну з 2014 року).
- вул. генерала Бочарова на Владислава Бувалкіна
(майстер-сержант СБУ, загинув 20 березня 2022 року. Кавалер орденів «За мужність» І, ІІ, ІІІ ступенів, Герой України. Захищав Україну з 2014 року).
- вул. генерала Петрова на Дениса Максишко
(старший лейтенант, командир батареї 28 ОМбР, загинув 14 березня 2022 року у селі Прибузьке на Миколаївщині. Герой України. захищав Україну з 2014 року).
- вул. маршала Говорова на Валерія Самофалова
(матрос ВМС ЗС України, 137 ОБ морської піхоти, загинув 18 березня 2022 року у Миколаєві. Герой України. Під час бою вперше в історії російсько-української війни збив одразу три ворожих гвинтокрили Мі-35 за допомогою ПЗРК «Ігла»).
- вул. Черняховського на Артура Савельєва
(старший солдат полку «Азов» загинув 2 березня 2022 року, обороняючи Маріуполь. Кавалер ордену «За мужність» ІІІ ступеня).
- вул. Посмітного на Євгенія Танцюри
(головний сержант полку «Азов» загинув в ніч з 29 на 30 березня 2022 року, боронячи Маріуполь. Кавалер ордену «За мужність» ІІІ ступеня).
З усіх пропозицій, за словами Миколи, комісія погодила лише перейменування вулиці Бочарова на честь Бувалкіна.
«Історико-топомнінічна комісія при виконавчому комітеті Одеської міської ради рекомендує, але на сесії ще не затверджено».
Про меморіал
Окрім перейменовування вулиць, Міністерство у справах ветеранів пропонує створення меморіалів та архітектурних форм на честь полеглих героїв:
«Меморіал називається на даному етапі «Захисникам, загиблим за незалежність України». Ця назва, до речі, погоджена і структурними підрозділами Одеської міської ради, але історико-топонімічна комісія в черговий раз хоче дати назву меморіалу «Борцям за Україну». А парк, який навколо основної будівлі обласної ради і адміністрації буде називатися «Слави і Волі»,- розповів Микола Сторожук.
Також посадовець поділився планами про спорудження невеликої архітектурної форми «Дзвін пам’яті» та «Водоспад материнських сліз», де на фоні фотографії матері будуть стікати «сльози» пам’яті. Планується й увічнення фамілій кожного загиблого військовослужбовця на стилобаті (колоні) загартованого скла, де будуть знаходитись також QR-коди, за якими можна бути дізнатися усю інформацію про загиблого героя.
Микола Сторожук вважає, що увічнення пам’яті зараз на часі, по-перше, для родичів загиблих. Він зауважив, що до нього вже зверталися родичі з такими проханнями. Посадовець погодився, що більш затратні процеси, як увічнення імені кожного загиблого військового на стилобаті, можна перенести на потім. Але посадовець залишається впевненим, що такі основні форми, як меморіал мають бути:
«Тому, що ті воїни, які приїжджають зараз у відпустку, чи після поранення, вони хочуть прийти і вшанувати пам’ять свого побратима. Їм немає в Одесі куди звернутись. Він потрібен».
Щодо громад в Одеській області, Микола зазначив, що люди там дійсно вшановують пам’ять загиблих та відносяться до цього душевно. Але окрім розуміння, чоловік зазначив, що мають бути і практичні кроки, до яких ветеранська спільнота іноді їх підштовхує.
Про героїв, які були поховані на Західному кладовищі в Одесі
Микола Сторожук розповів історію деяких військових, похованих у 48 секторі Західного кладовища в Одесі:
Михайло Мар’янич з псевдо «Малевич» – військовослужбовець 28-ої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. До початку повномасштабного вторгнення Михайло писав вірші та працював в IT- компанії. Військовий героїчно загинув під населеним пунктом Олександрівка Херсонської області, яке зараз вже є звільненим. Михайло посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Нещодавно, за словами Сторожука, у Великій Михайлівці відкрили на честь військовослужбовця меморіальну дошку.
Олександр Кутузакій в псевдо «Кутуз» є добровольцем батальйону «Азов», що героїчно загинув разом із побратимом Троїцьким Миколою «Акелою» під Широкиним в ході наступальної операції. Нагороджені посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Коли з ним прощалися в Одесі, попередньо повинні були прощатися з ним в закритій труні, але його мама настояла на тому, щоб гроб був відкритий. Щоб одесити побачили, які звірства чинили кадировці з тілом уже загиблого воїна. Мати Олександра в 2020 році призвалася в бригаду «Азов», і проходить службу там. В ході боїв за Азовсталь була безпосередньо на території. Була захоплена в полон, 11 місяців провела у полоні. Зараз пройшла реабілітацію, і повернулась до захисту України»,- додав Микола.
Підполковник Віталій Бондарєв ще задовго до початку повномасштабного вторгнення пов’язав своє життя зі службою: у 2002 році закінчив Одеський інститут сухопутних військ, після чого проходив службу в 28-й окремій механізованій бригаді командиром взводу, командиром роти, заступником командира батальйону. Надалі закінчив Національний університет оборони України. Війна Віталія застала командиром танкового батальйону. За період антитерористичної операції та Операцій Об’єднаних сил – чотири ротації. Широкомасштабне вторгнення він вже зустрів на посаді начальника оперативного відділення бригади:
«Це та людина, яка планувала операцію разом з командиром бригади і командуванням. Віталій загинув з командиром бригади Віталієм Гуляєвим внаслідок ракетного удару ворога по командному пункту бригади. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3 ступеня (посмертно)».
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
