В Одесі ветерани, які отримали важкі поранення, грають у баскетбол на кріслах колісних
Команда «Одеса-Баскет» — це не просто баскетбол на кріслах колісних, це справжній приклад незламності та віри в себе. Тут захисники, які повертаються до цивільного життя, долають свої комплекси та страхи, відновлюють здоров’я та повертають віру у себе. Про це розповіли ветерани та учасники команди «Суспільному», а також Одеському обласному ТЦК та СП, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Сергій Коцюба – ветеран та капітан баскетбольної команди «Одеса-Баскет». Після важкого поранення, він не тільки знайшов у собі сили продовжувати жити повноцінним життям, але й допомагає іншим ветеранам адаптуватися до нової реальності.
Чоловік отримав поранення наприкінці осені 2022 року у селі Білогорівка Луганської області — біля нього влучив мінометний снаряд. Каже — одразу зрозумів, що ногу врятувати не вийде.
У квітні ветерани разом з наставником — лікарем Василем Рибаком — реанімували баскетбольний клуб. Саме через спорт вони планують адаптовувати військових до цивільного життя.
«Коли зустрічаю ветеранів, які тільки-но після поранення, їм набагато легше у психологічному стані поспілкуватися зі мною», — ділиться Сергій.
Олександр, інший учасник команди, зізнається, що баскетбол допоміг йому подолати комплекси та страхи, повернув впевненість у собі. Він приєднався до команди під час реабілітації. У чоловіка немає лівої ноги до стегна. Як і Сергій Коцюба, Олександр отримав поранення під час бойових дій.
«У мене було дуже багато комплексів. Банальна річ — я навіть не міг носити шорти, для мене був страх, що скажуть люди, побачать. Зараз я спокійно ходжу по вулиці, серед нашого маленького соціуму, я від комплексів позбавився», – каже ветеран.
За словами Олександра, своїм прикладом вони хочуть показати, що у будь-якій ситуації можна займатися тим, чим хочеш, головне — мета та бажання.
Засновником клубу є громадський діяч Олег Прохоров. Чоловік вірить, що адаптивний спорт – це насамперед про психологічну реабілітацію ветеранів:
«Ми не можемо говорити про якийсь чарівний вплив на цих людей. Важливо показати їм, що життя після інвалідності не закінчується. До нас якось приїхали два морських піхотинці на тренування з баскетболу, вони доволі скептично спочатку ставилися до цього. І я їх розумію – людина молода, їй за 20 років, але він пройшов таке, що нікому не побажаєш. Але потім, після тренування, я чув, як вони з азартом говорили проміж собою – «А що, можна грати, можна спробувати себе реалізувати», – розповідає громадський діяч.
В «Одеса-Баскет» також можна займатися великим та настільним тенісом, більярдом, стрільбою з лука та кульовою стрільбою.
«Дзвонить мама однієї дівчини, в неї немає руки та жаліється, що вона хоче заподіяти собі смерть. Я розумію, що в баскетбол їй буде складно грати. Також з нами займався хлопець без ноги. То я доправив їх у тир стріляти. Вони ходили разом, спілкувалися, згодом одружилися», – розповідає Олег Прохоров про реабілітацію людей з інвалідністю.
Також у планах Олега поновити роботу дайвінг-центру на одному з одеських пляжів, який був закритий через мінну небезпеку:
«В нас була спеціальна коляска, спеціальний кран-балка, інше обладнання, що дозволяло проводити заняття з дайвінгу з людьми з інвалідністю. Людина, яка навіть без рук та без ніг, коли потрапляє під воду, змінюється, починає хоч якось рухатися. В голові відбувається зміна уявлень. Вона відчуває радість до життя, хоче цією радістю з кимось поділитися. Ось чого ми прагнемо».
Олег додає – раніше інструкторами з дайвінгу у цьому центрі були досвідчені люди з військовим вишколом. Колись до центру поплавати з людьми з інвалідністю приїздили навіть італійські бойові плавці:
«Тренуючись з нашими хлопцями з інвалідністю, ці професіонали зазначали – так ми відпрацьовуємо бойове злагодження, тренуємося допомагати товаришу у разі його травмування чи поранення», – зазначає пан Прохоров.
Наостанок він наголосив, що це не просто примхи, це – потреба суспільства:
«Ми повинні дати людям, які повернуться з війни з інвалідністю, певний трамплін нове в життя. Щоб людина знайшла себе, хотіла працювати, повернулася до сім’ї, у суспільство. Люди не мають ставити на собі хрест, а навпаки, відчувати повагу до себе. Навчитися за собою доглядати, красиво одягатися. Надягати свої ордени. Виходити на паради. Розповідати, що країну захищати треба. І навіть якщо з кимось станеться лихо, країна його не залишить сам на сам з бідою», – підсумовує Олег Прохоров.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – Суспільне Одеса
