В Одесі пропонують перейменувати провулок на честь національного поета Румунії та Молдови

Одеситів закликають підтримати перейменування провулка Канатного в Приморському районі Одеси на провулок Міхая Емінеску – національного поета Румунії та Республіки Молдова, публіциста, перекладача, громадського і культурного діяча, класика європейського та світового рівня, чия творчість перекладена десятками мов. Про це повідомляє заступниця директора департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації, начальниця управління культури, національностей та релігій Ярослава Різникова, передає видання «Південь сьогодні».

Таку ініціативу ще у 2022 році подала Одеська обласна національно-культурна румунська асоціація «Бессарабія», і вона була підтримана Історико-топонімічною комісією міста. Слід зазначити, що згаданий провулок локаційно знаходиться неподалік від консульства Республіки Румунія.

Міхай Емінеску народився у с. Ботошани (північно-східна Румунія). У 1858-1866 роках навчався в Чернівцях, з якими пов’язаний літературний дебют Емінеску. Згодом поет навчався у Віденському та Берлінському університетах. Багато його віршів стали народними піснями. Першими популяризаторами спадщини румунського поета наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. були буковинські композитори С. Воробкевич та Є. Бучевський, які написали музику до його поезії.

У 1885 році поет Міхай Емінеску лікувався в Одесі, на Куяльницькому лимані, писав до одеських друзів, проживав у готелі «Страсбург» на Катерининській вулиці, і залишив про місто теплі спогади.

У 2025 році відзначають 175 років з дня народження Міхая Емінеску (15 січня 1850 р.), а тому 2025 рік оголошено Культурним роком Міхая Емінеску за ініціативою Румунської Академії та Академії Наук Республіки Молдова. А ще у 2024 році виповнюється 140 років від його перебування в Одесі.

Ім’я Емінеску носять вулиці, площі, музеї, театри та навчальні заклади не лише в Румунії та Молдові, а й в Україні — зокрема у Чернівецькій, Закарпатській та Одеській областях. В Одесі погруддя поета встановлене біля Генерального консульства Румунії.

У період із 1 травня по 1 липня 2025 року в Одесі триває електронне громадське обговорення щодо перейменування низки топонімів. Серед них — пропозиція перейменувати провулок Канатний на провулок Міхая Емінеску. Проголосувати можна за посиланням: https://citizen.omr.gov.ua/discussion/2025-266/.

«Прошу врахувати, що чинна назва — провулок Канатний, між Великою та Малою Арнаутськими — походить від історичних канатних заводів. Але поряд існує вулиця Канатна, тож перейменування невеликого провулка не спричинить незручностей, натомість додасть Одесі ще один осмислений культурний символ, підкреслить статус Одеси як міста літератури ЮНЕСКО. То ж прошу всіх небайдужих одеситів взяти участь у голосуванні, підтримати ініціативу, та поширити цю інформацію серед друзів і знайомих!» – наголошує Ярослава Різникова.

Детальніше про життя та творчість Міхая Емінеску

В Одеському літературному музеї до 175-річчя з дня народження Міхая Емінеску, розповіли детальніше про поета, який є символом румунської національної ідентичності. Далі наводимо текст з публікації музею без суттєвих змін.

Лірика поета – це синтез фольклорних мотивів та високої філософської думки. Вона пронизана національними ідеями, роздумами про значення мистецтва, сутність історії, людського буття та природу влади. Це особливо яскраво виражено у його поемах «Епігони», «Memento mori», «Імператор і пролетар». П’ять «Послань» Емінеску стали зразками патріотичної лірики, що була глибоко сатиричною і водночас захоплюючою для молоді, яка прагнула змін у суспільстві. Поема «Лучафер» («Ранкова зірка») вважається вершиною творчості митця і перлиною світової поезії. Усі його твори підкреслюють важливість національної гідності та самосвідомості.

Міхай Емінеску (справжнє прізвище Емінович) народився 1850 року у румунському місті Ботошані в багатодітній родині дрібного поміщика. У 1860-66 роках навчався у німецькій гімназії в Чернівцях, там же написав свій перший вірш. Подальшу освіту поет здобував у Відні та Берліні, вивчав філософію, юриспруденцію, економіку тощо. Після повернення на батьківщину на нього чекали роки поневірянь. Він працював бібліотекарем, вчителем, шкільним інспектором… І хоч Емінеску написав чимало поетичних і прозових творів, за його життя було публіковано дуже мало, у часописах і колективних альманахах. Перша і єдина прижиттєва збірка вийшла друком у 1883 році. Вона одразу принесла поетові визнання.

Але бідність, невлаштований побут, виснажлива робота, болісне сприйняття соціальної несправедливості підірвали фізичне і психічне здоров’я митця. Лікарі порадили Міхаю морські та лиманські ванни. Таким чином, як і багато його сучасників, Емінеску опинився в Одесі, яка славилася грязьовими курортами. У серпні 1885 року він лікував хворі ноги на Куяльницькому лимані у санаторії лікаря Яхимовича, а на початку вересня переїхав до міста, де мешкав у готелі «Страсбург» на Європейській (колишній Катерининській) вулиці. Поет прогулювався Приморським бульваром, милуючись пам’ятником Дюку де Рішельє, велетенськими сходами, що вели до порту, спостерігав за будівництвом оперного театру. Лікування в Одесі принесли Великому поетові полегшення, проте ненадовго.

У віці 39 років, 15 червня 1889 року у Бухаресті класик румунської літератури Міхай Емінеску пішов із життя, залишивши по собі велику літературну спадщину, а також багатий публіцистичний доробок, фольклорні збірки, незакінчені драматичні твори. Однак його значення для румунської культури виходить за межі літератури. Його можна вважати основоположником сучасної румунської літературної мови. Вшановуючи його пам’ять, з 2010 року румунська нація відзначає 15 січня День культури Румунії.

Міхай Емінеску знав українську мову, високо цінував твори Михайла Драгоманова та Івана Франка, цікавився громадським і культурним життям українського народу. Зокрема, тепло привітав вихід у 1870 році першого у Чернівцях українського літературно-наукового часопису «Буковинська зоря». Перші твори Емінеску українською мовою вийшли друком 1902-го року.  Згодом перекладачі та літератори не раз зверталися до його творчої спадщини. Найвідомішим з них є Андрій М’ястківський. У 2001 році в Одесі у видавництві «Маяк» вийшов друком український переклад С. Стриженюка поеми «Лучафер».

Твори Міхая Емінеску не тільки відображають ідеї національної гідності та патріотизму, але й є важливим внеском у світову літературну спадщину. Його поетичні рядки, що порушують питання людського буття, сповнені пристрасті й глибокої думки, краси та гармонії, надихають й сьогодні, коли ми згадуємо про цього великого романтика.

Підготувала Амєлія МИЙНОВА