В Одесі на Приморському бульварі археологи виявили вежу Хаджибейського замку: опис знахідки та на які питання істориків вона відповідає
08:54 02/08/2026
Під час археологічних розкопок на Приморському бульварі в Одесі учасники експедиції Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К, Д. Ушинського та Інституту археології НАНУ виявили одну з веж Хаджибейського замку. Ця знахідка дозволила визначити місце розташування та реальні розміри оборонної споруди.
Історик зазначає, що вперше за 240 років вирішено питання не лише точної локалізації цього оборонного комплексу, а й визначено його реальні розміри, які були дотепер суперечливі. Питання з датуванням поки що залишається відкритим. Замок збудований з руїн давньогрецької колонії Гавань Істріан, що розташовувалася поруч. Місце перспективного пошуку цієї вежі було вирахувано ще в минулому році, за результатами зіставлення планів замку 1789 р. з планами розкопаної нами фронтальної стіни артилерійської батареї, прибудованої до замку в 1760-х рр. з боку морського схилу.
На досліджуваній ділянці фундаменти споруди виявилися майже непотурбованими. Зберігся навіть перший ряд стіни. Хоча не обійшлося без пошкоджень: на одній ділянці через кладку пройшов наскрізь зливовий бульварний колектор 1830-х рр. та сучасний бетонний колодязь. Хоча вежа на історичних планах показана круглою, виявлений фундамент багатокутний, що є розповсюдженою практикою (на багатокутних фундаментах зведено круглі вежі турецького замку 1538 року в Бендерах; в Аккермані круглі та багатокутні вежі базуються на квадратних платформах). Нижній ряд стіни викладений на вапняному розчині. У діаметрі вежа сягала 8 м, товщина стін – 2,5 м. На кутовому перетині зафіксовано канали дерев’яних армуючих балок, що є типовим для середньовічних фортифікаційних споруд. Перехрестя двох балок було закріплено один до одного кованим металевим стрижнем, який увігнаний у кам’яний блок.
У будівництві вежі використовувалася османська плінфа та «татарська» черепиця, уламки яких зі слідами розчину знайдено в завалах будівельного сміття з внутрішнього боку вежі, що не було потурбоване в подальшому.
В цих завалах при фундаменті, знайдено срібну монету султана Абдул-Хаміда I 1785 р. та деякі елементи одягу, аналогічні тим, що виявлені у заповненні кладки фронтальної стіни батареї минулого року. Це значить, що вежу якщо й не збудували османи, то як мінімум активно експлуатували у 18 столітті.
Із зовнішнього боку фундамент вежі перерізав господарську яму з золотоординським глеком другої половини 14 століття, яку перекривала ділянка культурного шару цього століття. Посудина походить із центральної частини сучасної Молдови. 700 років тому на місці Приморського бульвару вирувало життя. Ця яма більш рання за походженням, визначає нижній поріг можливої дати походження замку.
На північ від вежі знайдено артилерійський двір, утрамбований уламками вапняку. Двір мав значний ухил у бік рівчака, що розташовувався на місці сучасних Потьомкінських сходів. Для відведення дощової води з його підвищеної частини було споруджено відкриту канаву, у якій після її замулювання опинилася російська монета 1761 р.
Через два тижні після штурму замка у вересні 1789 р. росіяни почали його розбирати на будматеріали. Від цього у фундаменті залишилися руйнування, а на рівні тодішньої денної поверхні, під стіною – розвали витягнутих з руїн блоків та архітектурних деталей. Серед них – верхня частина османської секційної лиштви від бійниці або невеликого віконця…
Отже, більша частина замку залишається під сучасною бруківкою Приморського бульвару. Це була споруда розміром 32×37 м, що трохи більше за площею, ніж цитадель Аккерманської фортеці. Самі вежі дійсно були невисокими та порівняно невеликими. Прибудована батарея завширшки не перевищувала 12 м (що узгоджується з планом Лафітта-Клаве), але її реальний контур точно не переданий жодним з історичних зображень. За плануванням вона, мабуть, замислювалася подібною бастіону з тупим кутом, зверненим на схід. З часткою умовності це відображено на плані Дерибаса. До того ж її бічні стіни виявилися довшими, ніж вказано на всіх відомих планах.
«Таким чином, отриманих в цьому році результатів вдалося досягти завдяки багаторічній, системній спільній науковій роботі, а також цілковитій підтримці з боку міської влади. Ці дослідження не відбулися б без наших друзів та співчуваючих, без студентів-істориків Університет Ушинського м. Одеса та волонтерів, які брали в роботі таку діяльну та самовіддану участь», – підкреслив Андрій Красножон.
