В Ізмаїл «на щиті» повертається Захисник Андрій Ширенков: його батько у пам’ять про сина планує відкрити реабілітаційний центр для людей, постраждалих від війни
Трагічна звістка надійшла в Ізмаїл. 7 липня на Запорізькому напрямку загинув тридцятирічний мешканець Ізмаїла, стрілець-снайпер аеромобільного батальйону Андрій Андрійович Ширенков.
Андрій – старший син багатодітної сім’ї відомого ізмаїльського бізнесмена Андрія Дмитровича Ширенкова, власника туристичної локації «Равлики Бессарабії» еногастрономічного маршруту «Дорога вина та смаку Української Бессарабії».
Родина Ширенкових дуже багато зробила і робить для наближення нашої Перемоги, тому наша публікація про воїна буде тісно пов’язана з розповіддю про діяльність підприємства під час війни.
Андрій Ширенков-молодший був моряком, тож звістка про повномасштабне вторгнення росії в Україну його застала у рейсі. Він міг би і далі працювати за кордоном, але це не відповідало його принципам. Поштовхом для повернення додому стали як небезпека, в якій опинилися держава та українці, так і почуте в одному з портів, що Україна не вистоїть.
Прибувши в Ізмаїл, Андрій Ширенков раз за разом «штурмував» військкомат, щоб відправитися на фронт. Забігаючи наперед, зазначимо, що він зміг мобілізуватися у лави Збройних Сил України лише у лютому поточного року.
Увесь цей час він допомагав батькові приймати на туристичній локації переселенців із «гарячих» точок нашої країни, багато уваги родина приділяла дітям – з Маріуполя, Лисичанська, які відчули на собі жахи війни. Андрій дуже любив дітей і йому дуже було важко чути їх історії. Він повторював, що окупація, насилля, грабежі, гвалтування, вбивства, які несе агресор, можуть прийти і в наш край. Він дуже переймався, що не всі мешканці Одещини це розуміють.
До мобілізації Андрій Ширенков-молодший встиг в Ізмаїлі відкрити кав’ярню «Кльова кава». У нього було все – власна квартира, до речі наразі там живуть переселенці, автомобіль, бізнес, можливість працювати на флоті. Він міг би і в тилу зробити багато для наближення Перемоги – донатити, волонтерити, приймати з батьком переселенців. Але для себе вирішив, що буде ефективніший на фронті. Як потім виявилося, Андрій добре стріляв, тож став снайпером.
Нам вдалося поговорити з другом та побратимом Андрія Олександром, який виборює незалежність України на Донецькому напрямку. Хлопці майже одночасно мобілізувалися – Олександр у січні, Андрій у лютому поточного року, були на різних напрямках фронту, але продовжували спілкуватися.
«Ми з Андрієм пішли на фронт, тому що розуміли, що якщо росія сюди прийде, то наші люди не будуть посміхатися, у них не буде життя. Наразі наші хлопці віддають життя за те, щоб інші могли жити та мріяти. Андрій мобілізувався не за гроші – вони у нього були, не за славу – вона йому була не потрібна, а тому що розумів – хто як не ми. Якщо з 2014 року більшість людей не сприймали війну з росією, тому що військові дії були десь далеко, і комусь здавалося, що це не стосується саме його, то після повномасштабного вторгнення кожен свідомий чоловік повинен був зрозуміти, що якщо він не буде захищати свою сім’ю, то ворог прийде в його будинок. Я не дозволю, щоб в мій будинок прийшов ворог! І Андрій також так говорив», – розповідає Олександр.
Як виявилося, Андрій Ширенков не сказав ані батькові, ані матері, що вже мобілізувався. Батько Андрій Дмитрович про це дізнався від сторонніх людей. Але, каже, навіть, якщо б і знав, то не чинив би перешкод, по-перше, через переконання, що справжні чоловіки повинні боронити свою державу, а по-друге старший син був з тих людей, кого було неможливо відговорити.
Андрій Дмитрович розповідає, що у суботу відчував, що із сином трапилося найгірше. Він знаходився поруч з друзями, а думками був десь далеко. Коли дружина – мати Андрія зателефонувала і сказала, що потрібно поговорити, батько зрозумів, що почує трагічну звістку.
Андрій Дмитрович Ширенков повідомив, що його туристична локація «Равлики Бессарабії» із самого початку війни була доступною для переселенців, дітей з територій, де точилися бої, там неодноразово зупинялися іноземні волонтери, які привозили в Україну гуманітарну допомогу, військові, у тому числі й після поранень.
У родини і раніше була задумка на туристичній локації створити реабілітаційний центр для людей, які постраждали від війни, а після загибелі сина Андрій Дмитрович сам собі пообіцяв реалізувати цей проєкт.
Крім того, кав’ярня загиблого сина «Кльова кава» наразі працює і продовжить працювати. Андрій Дмитрович говорить, там можна буде залишити «підвішену» каву для військових або задонатити на підрозділ, у якому служив Андрій Ширенков-молодший.
Колектив інформаційної агенції «Юг.Today» висловлює щирі співчуття близьким, друзям та побратимам Андрія Андрійовича Ширенкова. Вічна пам’ять Захиснику України!
Альона ХОДАРЧЕНКО
