Доїдає устриць і береться за мідій: у Чорному морі живе хижак, контролювати чисельність якого можуть тільки люди
Рапана (Rapana venosa) – найбільший молюск Чорного моря. Його довжина сягає 19 см, а вага мушлі – до 300 грамів. Вперше у цих водах рапана була зареєстрована одразу після Другої світової війни. Тоді, у 1946 році, її помітили в Новосибірській бухті. Про те, чим ненажерливий молюск загрожує фауні Чорного моря, розповіли екологи НПП «Тузлівські лимани», передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Є припущення, що рапана потрапила з Японського моря разом з баластними водами суден.
Ненажерливий хижак в Чорному морі практично не має природних ворогів. В природному ареалі рапану поїдають морські зірки, але тут вода для них занадто прісна. Вже через кілька років молюск винищив Гудаутську устричну банку в Абхазії, де були зосереджені найбільші запаси устриці.
Сьогодні устрицю занесено до Червоної книги усіх чорноморських країн. На щастя, останнім часом з’явились свідчення відродження популяції чорноморської устриці біля берегів Грузії.
А рапана з екзотичного поселенця перетворилася на володарку донних біоценозів і ввійшла до числа найбільш масових чорноморських молюсків.
«Пройшовши принаймні сотню метрів уздовж моря біля гирла Дунаю до Дніпра, ви обов’язково знайдете на піщаному березі скупчення незрозумілого вигляду невеликих (3-4 см) мішечків гачкоподібної форми від білуватого до світло-фіолетового кольору. Це яйця рапани – свідки благополучного існування їх батьків.
Рапана, покінчивши з устрицею, тепер становить серйозну загрозу для мідії – нового головного об’єкту її харчування. Наразі загальна чисельність рапани продовжує зростати, а єдиним «хижаком», який контролює її чисельність, є людина», – зазначають екологи.
І не просто контролює, а полює на рапану з цілком зрозумілою метою – аби з’їсти. Адже м’ясо цього молюска смачне та поживне. Наприклад, в Туреччині щороку виловлюється близько 1000 тон рапани. Хороші харчові якості м’яса і декоративність раковини зробили агресивного молюска популярним чорноморським біоресурсом. В регіоні навіть з’явилася нова професія – «збирачі рапани».
Сьогодні м’язова нога молюска користується попитом багатьох причорноморських ресторанів та кафе, а яскраво-помаранчевий внутрішній шар та гарна спіралеподібна форма раковини – популярний матеріал для любителів сувенірів на пам’ять про Чорне море.
«Цікаво, що при збереженні тенденції збільшення чисельності рапани, на березі не вдається знайти її раковини менші за 2 см. Можливо, її личинки, які ведуть планктонний спосіб життя, при переході до донного мають тендітну раковину, і у випадку ранньої смерті вона перетирається хвилями ще до того, як буде викинута на берег. Підтвердженням цьому слугує велика кількість дрібної живої рапани в обростанні природних та штучних субстратів», – діляться цікавими спостереженнями вчені.
Раковини дорослих рапан є не лише бажаним сувеніром для туристів, а й новою домівкою для раків-самітників роду діоген (Diogenes pugilator). Раніше найбільшою «житловою площею» для нього були раковини дрібного черевоногого молюску тритії (Nassarius reticulatus), і сам рак лишався теж невеликим – адже більше свого сховку вирости не можна, інакше не вдасться при небезпеці заховатися всередину. Із освоєнням раковин рапани розміри діогена значно збільшилися, відповідно до об’єму нових «комфортабельних апартаментів».
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
