Цікаві факти про куланів, які останні декілька років мешкають у Тарутинському степу

У громадській організації Rewilding Danube Delta, яка працює над відновленням природних ландшафтів, поверненням диких тварин та сталим розвитком громад, розповіли декілька цікавих фактів про куланів, яких віднедавна – з 2021 року, випускають на територію Тарутинського степу, передає видання «Південь сьогодні».

Кулан (Equus hemionus) – вид дикого осла, який поділяє спільного предка як з конями, так і з домашніми ослами. Вони відомі своєю здатністю адаптуватися до широкого спектра екосистем, від пустель до степів.

Восени 2021 року група куланів була випущена в Тарутинський степ, що на Одещині. Цей випуск у дикий степ – перша за багато років експериментальна спроба повернути цих тварин у природні, неогороджені ділянки степу, вільні від штучних бар’єрів, що обмежують їхнє пересування. Наразі тварини почувають себе добре й, як кажуть екологи, «процвітають». За останні кілька сотень років на території цього степу народилися перші дитинчата куланів.

Ще одна група зараз утримується у великому вольєрі в Тарутинському степу. Природоохоронці пояснили, що, на жаль, наразі розширити групу немає можливості, адже біосферний заповідник «Асканія-Нова» тимчасово окупований.

Кулани живуть невеликими соціальними групами, які зазвичай очолює домінантна самка. Самці можуть жити поодинці або утворювати тимчасові групи, часто намагаючись зайняти місце домінантного самця. Як пояснює фахівець громадської організації з ревайлдингу Олексій Пудовкін, часто можна побачити стадо самок, які гордо крокують степом, а позаду них – один самотній самець, який тримається в групі виключно з однією метою – розмноження.

Ці тварини – неймовірно швидкі, здатні розвивати швидкість до 70 км/год на коротких відстанях. Завдяки своїй витривалості вони можуть долати величезні відстані в пошуках їжі та води, що робить їх ідеально пристосованими до життя в степових і напівпустельних ландшафтах.

Крім того, кулани – високоінтелектуальні істоти і можуть пристосовуватися до змін у навколишньому середовищі. Вони використовують свої навички для пошуку їжі та води, а також для захисту від хижаків. Як і багато інших пустельних тварин, кулани ведуть переважно нічний спосіб життя, стаючи активними в прохолодні вечірні години, щоб уникнути денної спеки. Вдень вони проводять більшу частину часу в тіні або в укриттях, щоб зберегти енергію.

Також цікаво, що кулани ніколи не були одомашнені.

Екологи наголошують, що ці тварини відіграють важливу роль у відновленні біорізноманіття та захисті екосистем від пожеж. Випасаючись, вони споживають надлишок рослинності, допомагаючи підтримувати баланс між видами рослин, залишають екскременти, сприяють регенерації ґрунту та поширенню насіння. Все це створює простір для процвітання різноманітних рослин і тварин у степу.

Незважаючи на свою стійкість і пристосованість, кулани є видом, що перебуває під загрозою зникнення. Браконьєрство, знищення середовища існування та конкуренція з іншими тваринами загрожують їхній популяції. Це робить зусилля з ревайлдингу та охорони природи надзвичайно важливими для збереження виду. Стадо куланів у Тарутинському степу наразі є єдиним диким стадом куланів у Європі.

У стародавніх текстах і творах мистецтва ці тварини символізують силу і свободу.  

Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – Oleksandr Bronskov, Oleksandr Gaidash, Andriy Nekrasov, Theo Allofs