Свій перший військовий досвід здобув під Бахмутом: про молодого воїна з Одещини
Сергій на псевдо «Малюк» – військовослужбовець 183 (м. Чорноморськ) батальйону Сил територіальної оборони. З початку повномасштабного вторгнення він долучився до війська. Пройшов бої під Бахмутом, тримав оборону поблизу Покровська, а зараз працює на Запорізькому напрямку. Його історію розповіли у 122 окремій бригаді ТрО, передає видання «Південь сьогодні».
«26 лютого 2022 року я вирішив присвятити себе захисту Батьківщини. Мій брат воює з 2014 року, тому я пішов до нього в бригаду. Більше нікому з родини про своє рішення не сказав, бо знав, що будуть сльози. Вони вже пізніше здогадалися, бо я не мав змоги так часто виходити на зв’язок. У своєму підрозділі я був одним із наймолодших. Тому командир почав мене називати «Малюк». Так і з’явився мій позивний», – розповідає Сергій.
На початку служби Сергія підтримував його брат та дядько, який також долучився до війська. А свій перший бойовий досвід він здобув під Бахмутом.
«Це були міські бої, до них важко було пристосуватися. Ми були недосвідчені, перший раз усе це бачили. Втрати, поранення. Але треба було виконувати свою роботу. Вже після того, як нас поміняли, коли прийшло усвідомлення, що можна видихнути та розслабитися – тоді емоції сильно накрили. Складно було оговтатися після пережитого. А далі був Покровськ… Але там було ще гірше. Бо ворог тиснув та набагато активніше наступав. Вони лізли з усіх сторін, застосовували дуже багато дронів. А це значно ускладнювало і пересування, і утримування позицій. Вони не жаліли ні снарядів, ні живої сили», – згадує «Малюк».
Під час війни життя Сергія дуже змінилося: він одружився, а також у нього народився син:
«Моя сім’я дає мені сили триматися. А також мої побратими та пам’ять про всіх, хто віддав життя у цій боротьбі. Коли у мене народився син, я ще краще зрозумів – крім мене ніхто не захистить мою родину».
Зараз Сергій мріє про те, щоб всі змогли повернутися живими додому й забули про жахіття війни.
«Я хочу, щоб всі мали змогу повернутися до спокійного життя, забувши про все, як про страшний сон. Хоча й розумію, що це неможливо. Цей досвід назавжди з нами. Українському народові я хочу побажати витримки, мужності та сили духу. Ніколи не здаватися та йти до кінця. Бо ми українці. Ми боремося за свою незалежність та свою свободу. І ми обов’язково переможемо!» – підкреслив захисник.
